Візарсин Q-таб табл. дисп. 100мг №4

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. силденафіл - це пероральний терапевтичний засіб, що застосовується для лікування порушень ерекції у чоловіків. Зокрема, при сексуальній стимуляції він відновлює порушену ерекцію шляхом посилення припливу крові до статевого члена. викликає підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м'язів кавернозного тіла та посилення припливу крові в них. володіє периферичним центром дії на ерекцію. При активації шляху NO/цГМФ, що має місце при сексуальній стимуляції, пригнічення ФДЕ-5 за допомогою силденафілу призводить до підвищення рівнів цГМФ у кавернозному тілі. Тому і необхідна сексуальна стимуляція, щоб силденафіл мав цільовий позитивний фармакологічний вплив.

Дослідження in vitro показали, що силденафіл є селективним щодо ФДЕ-5, яка залучена до процесу ерекції. Його вплив більш вираженим на ФДЕ-5, ніж інші відомі ФДЭ. Існує 10-кратна селективність щодо ФДЕ-6, яка залучена до процесу фотоперетворення у сітківці. При максимально рекомендованих дозах існує 80-кратна селективність щодо ФДЕ-1 та більше 700-кратна - щодо ФДЕ-2, -3, -4, -7, -8, -9, -10 та -11. Зокрема, силденафіл має більш ніж 4000-кратну селективність щодо ФДЕ-5, ніж ФДЕ-3, цГМФ-специфічної ізоформи ФДЕ, яка бере участь у контролі за скороченням серця.

Фармакокінетика. Абсорбція. Силденафіл швидко абсорбується. C _max, які спостерігалися, досягалися протягом 30–120 хв (в середньому 60 хв) після перорального застосування у стані натще. Середня абсолютна пероральна біодоступність становить 41% (діапазон 25-63%). Після перорального застосування силденафілу AUC і C _max збільшуються пропорційно підвищенню дози в межах рекомендованого діапазону дозування (25–100 мг).

При прийомі силденафілу разом з їжею швидкість абсорбції знижується з середньою затримкою в t_max60 хв і з середнім зниженням C_max на 29%.

Розподіл. Середній об'єм розподілу у стабільному стані (V < d d ) для силденафілу становить 105 л, що свідчить про його проникнення в тканини.Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг середня максимальна загальна концентрація силденафілу в плазмі становить приблизно 440 нг/мл (CV 40%). Оскільки силденафіл (і його основний метаболіт N-дезметил у загальному колі кровообігу) на 96% зв'язується з білками плазми крові, це призводить до середньої C _max вільного силденафілу в плазмі крові 18 нг/мл (38 Нm) . Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації препарату.

У здорових добровольців, які приймали силденафіл (100 мг одноразово), менше 0,0002% (в середньому 188 нг) введеної дози було визначено в еякуляті через 90 хв після дозування.

Метаболізм. Силденафіл головним чином метаболізується за допомогою мікросомальних ізоферментів печінки CYP 3A4 (основний шлях) та CYP 2C9 (другорядний шлях). Основний метаболіт у загальному кровотоку утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Цей метаболіт має селективність до ФДЕ, подібної до силденафілу, і активністю in vitro для ФДЕ-5 близько 50% вихідного препарату. Концентрація цього метаболіту в плазмі становить приблизно 40% тих концентрацій, які спостерігалися для силденафілу. Метаболіт N-дезметил далі метаболізується з кінцевим T _½ близько 4 год.

Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год з кінцевою фазою T _½ 3-5 год. Після прийому або внутрішньовенного застосування силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, головним чином з калом (приблизно 80% прийнятої дози) і меншою мірою з сечею (приблизно 13% введеної дози).

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців похилого віку (65 років або старше) відзначали знижений кліренс силденафілу, що призводив до вищих (приблизно на 90%) концентрацій метаболіту силденафілу N-дезметилу у плазмі крові порівняно з тими, що спостерігалися у здорових молодих добровольців (у віці 18-45 років). Через вікову різницю у зв'язуванні з білками плазми відповідне підвищення концентрацій вільного силденафілу в плазмі крові становило приблизно 40%.

Ниркова недостатність. У добровольців з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу не змінювалася після перорального перорального прийому 50 мг. Середні AUC і C _max метаболіту N-дезметилу збільшилися відповідно на 126 і 73% порівняно з відповідними віковими групами добровольців без порушення функції нирок. Однак через високу міжособистісну варіабельність ці різниці не були статистично значущими. У добровольців з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) кліренс силденафілу був знижений,призводячи до середнього збільшення AUC і C _max відповідно на 100 і 88% порівняно з відповідними віковими групами добровольців без порушення функції нирок. Крім того, значення AUC і C _max метаболіту N-дезметилу були значно збільшені, відповідно на 79 і 200%.

Печінкова недостатність. У добровольців з легким і помірним ступенем цирозу печінки (ступінь А та В за шкалою Чайлд — П'ю) було знижено кліренс силденафілу, що призводило до збільшення AUC (84%) та C _max (47%) порівняно із відповідними віковими групами добровольців без порушення функції печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Показання

Препарат Візарсин q-tab рекомендується застосовувати у чоловіків з еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії препарату Візарсін q-tab потрібне сексуальне збудження.

Застосування

Препарат призначений для перорального застосування у дорослих чоловіків.

Таблетку треба покласти в рот на язик, де вона швидко розчиняється у слині, після чого її можна легко проковтнути. Таблетку можна приймати як із рідиною, так і без неї. Видалити з рота цілу таблетку, яка диспергується, важко. Оскільки пігулка тендітна, її слід прийняти відразу після відкриття блістера.

Таблетки, які диспергуються, можуть бути альтернативою препарату Візарсин, таблетки, покриті плівковою оболонкою, для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні таблеток, покритих оболонкою. При необхідності застосування дози 100 мг на другу таблетку слід прийняти тільки після повного розпаду першої таблетки.

Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до статевого акту. Враховуючи ефективність та переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна доза, що рекомендується, становить 100 мг. Максимальна частота прийому, що рекомендується, — 1 раз на добу. Ефективність препарату Візарсин Q-Tab може виявлятися пізніше при прийомі з їжею порівняно із застосуванням натще.

Пацієнти похилого віку. Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату слід розпочинати з дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 та 100 мг.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад, при цирозі, застосування препарату необхідно починати з дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти застосовують одночасно інгібітори CYP 3A4 (див. ВЗАЄМОДІЯ), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно з силденафілом не рекомендується, див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори α-адренорецепторів, їх стан необхідно стабілізувати за допомогою α-адреноблокаторів до початку застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. особливі вказівки та взаємодії).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату.

Впливаючи на обмін NO/цГМФ, силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне призначення з донорами NO (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказано.

Препарати для лікування порушень ерекції, у тому числі силденафіл, не повинні застосовуватися у пацієнтів, для яких сексуальна активність небажана (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня) .

Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов'язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 чи ні.

Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (АТ 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт ( невелика кількість таких пацієнтів має генетичні порушення ФДЕ сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалась у таких підгрупах пацієнтів.

Побічні ефекти

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли у клінічних дослідженнях серед пацієнтів, які приймали силденафіл, були головний біль, припливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення , нудота, припливи спека, порушення зору, ціанопсія та помутніння зору. інформація про побічні реакції в рамках постмаркетингового спостереження застосування силденафілу була зібрана протягом більш ніж 10 років. нижче вказані всі клінічно важливі побічні реакції,виявлені у клінічних дослідженнях при частоті появи вище, ніж при прийомі плацебо, за системами організму та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), нечасто (≥1/1000, 1/ 100), рідко (≥1/10000, 1/1000).

Також включено частоту появи клінічно важливих побічних реакцій, про які повідомлялося з постмаркетингового досвіду, як невідомо.

У кожній групі по частоті побічні ефекти представлені в порядку зниження їхньої серйозності.

Інфекційні та інвазивні захворювання: нечасто – риніт.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - запаморочення; нечасто – сонливість, гіпестезія; рідко – інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

З боку органу зору: часто — порушення сприйняття кольору**, порушення зору, помутніння зору; нечасто - порушення сльозовиділення ***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт; рідко - неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва *, оклюзія судин сітківки *, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, райдужної оболонки, мідріаз, поява кругів, що світяться навколо джерела світла (гало) в полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто — запаморочення, дзвін у вухах; рідко – глухота.

З боку серця: нечасто – тахікардія, посилене серцебиття; рідко – раптова серцева смерть, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин: часто - припливи крові до обличчя, припливи спека; нечасто – артеріальна гіпотензія.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: часто — закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа; рідко – відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота, диспепсія; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті; рідко – гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – висип; рідко – синдром Стівенса – Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нечасто — міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, тривала ерекція.

Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто — біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару; рідко – роздратування.

Обстеження: нечасто – підвищення ЧСС.

*Повідомлялося лише при дослідженні після виходу препарату на ринок.

**Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

***Порушення сльозотечі: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозотечі.

Нижченаведені явища відзначали у 2% пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв'язок не визначено. Повідомлення включали явища, що мали ймовірний зв'язок із застосуванням препарату. Явлення, які були зазначені, були легкими, і повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, фотосенсибілізація, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове ушкодження.

Серцево-судинна система: стенокардія, AV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, зміна результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку травної системи: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Порушення метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку кістково-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезії, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: бронхіальна астма, задишка, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, підвищене потовиділення, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок.Оскільки про такі побічні реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомого обсягу, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв'язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були відзначені як через їхню серйозність, частоту повідомлень, відсутність чіткого альтернативного зв'язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, які були пов'язані у часі із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів, але не всі мали фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності, і кілька явищ виникли відразу при застосуванні силденафілу без сексуальної активності. Інші явища розвинулися протягом наступних годин або днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища мають прямий зв'язок із застосуванням препарату, сексуальною активністю, наявними факторами ризику або комбінацією цих факторів або іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивний криз. У невеликому заздалегідь призупиненому дослідженні застосування препарату силденафіл у пацієнтів з легеневою АГ, вторинною по відношенню до серповидно-клітинної анемії, про розвиток вазооклюзивних кризів, при яких потрібна госпіталізація, повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які приймають силденафіл для лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

Нервова система: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття. Слух. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов'язані за часом із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, які могли б відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація про подальше медичне спостереження відсутня. Визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, комбінацією цих факторів чи іншими факторами неможливо.

Зір. Тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склоподібного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були асоційовані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл.Багато пацієнтів, але не всі, мали анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, включаючи (але не обов'язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік старше 50 років , гіпертензію, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемію та куріння. Неможливо визначити, пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 або з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, комбінацією всіх цих факторів або з іншими факторами.

Звіт про підозрювані побічні реакції. Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього препарату. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Особливі вказівки

Для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворювання та призначення адекватного лікування необхідно уважно вивчити історію хвороби пацієнта та провести ретельне медичне обстеження.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Перед початком будь-якого лікування порушень ерекції необхідно враховувати стан серцево-судинної системи пацієнтів, оскільки існує певний ризик серцево-судинної системи, пов'язаний із сексуальною активністю. Силденафіл має судинорозширюючі властивості, що призводить до легкого і скороминущого зниження артеріального тиску. Перед призначенням силденафілу лікар повинен ретельно зважити на ризик небажаних проявів судинорозширювальної дії у пацієнтів з певними супутніми захворюваннями на тлі сексуальної активності. Підвищена чутливість до судинорозширювальних засобів спостерігається у хворих з лівошлуночковою обструкцією (наприклад стеноз аорти, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) або пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної.

Візарсин Q-Tab посилює гіпотензивну дію нітратів (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

У період після впровадження препарату в широку медичну практику повідомлялося про серйозні серцево-судинні ускладнення, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярну геморагію, транзиторну ішемічну атаку. Більшість, але не всі з цих пацієнтів мали в анамнезі серцево-судинні фактори ризику. Переважна більшість таких випадків зареєстрована протягом або одразу після сексуального навантаження, незначна частина – через короткий період після прийому силденафілу без сексуальної активності.Неможливо встановити пряму залежність таких випадків із застосуванням силденафілу, сексуальним навантаженням, супутніми серцево-судинними захворюваннями, комбінацією цих факторів або іншими факторами.

Пріапізм. Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, у тому числі силденафіл, необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією пенісу (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні або пацієнтів зі станами, які сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія) ).

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. з іншими видами лікування з приводу еректильної дисфункції вивчалися, тому застосовувати такі комбінації не рекомендується.

Вплив на зір. (Див. Побічні ефекти). Пацієнтам рекомендується у разі раптового порушення зору припинити прийом препарату Візарсин Q-Tab і негайно звернутися до лікаря (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Рітонавір. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. ВЗАЄМОДІЇ).

Блокатори α-адренорецепторів. Силденафіл рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають одночасно α-адреноблокатори, оскільки в деяких випадках це може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. Для того, щоб мінімізувати ризик розвитку постуральної гіпотензії, слід досягти стабілізації показників АТ за допомогою α-адреноблокаторів до застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечу. Дослідження тромбоцитів людини in vitro свідчать, що силденафіл посилює антиагрегаційний ефект натрію нітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки щодо призначення силденафілу пацієнтам зі схильністю до кровотечі або з гострою виразкою шлунка, тому цій групі пацієнтів силденафіл слід призначати лише після ретельної оцінки користі та ризику.

Після прийому 100 мг здоровими добровольцями не відмічено впливу на морфологію чи рухливість сперматозоїдів (див. Фармакодинаміка).

Втрата слуху. Пацієнту слід припинити застосування інгібіторів ФДЕ-5,включаючи препарат Візарсин Q-Tab, та негайно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією за часом із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5, включаючи препарат Візарсін Q-Tab. Визначити, пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 або з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами. Візарсин Q-Tab має системну судинорозширювальну дію і може надалі знижувати АТ у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг або 10 мг) та препарату Візарсин Q-Tab (100 мг) перорально відмічено додаткове середнє зниження систолічного АТ на 8 мм рт. ст. та діастолічного АТ - на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Візарсин Q-Tab не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних заходів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ.

Препарат Візарсин Q-Tab містить аспартам (E951), який є джерелом фенілаланіну. Препарат може бути шкідливим для чоловіків із фенілкетонурією.

Препарат Візарсин Q-Tab містить сорбіт (E420). Чоловікам із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості фруктози не слід застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Препарат Візарсин Q-Tab не призначений для застосування у жінок.

Діти. Препарат показаний для застосування у осіб віком до 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводились. Оскільки в ході клінічних досліджень застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органу зору, перед керуванням транспортними засобами або роботі з іншими механізмами пацієнтам необхідно з'ясувати, якою є їх індивідуальна реакція на застосування препарату Візарсин Q-Tab.

Взаємодія

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу опосередковується головним чином ізоформою цитохрому P450 (CYP) 3A4 (основний шлях) та 2C9 (другорядний шлях). Таким чином, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу.

Дослідження in vivo. Дані досліджень показали зниження кліренсу силденафілу при одночасному прийомі інгібіторів CYP 3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин).

Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP 3A4 підвищення частоти побічних явищ не відмічено, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.

Одночасне застосування інгібітору протеази ВІЛ, який є високоспецифічним інгібітором Р450, у рівноважній (500 мг 2 рази на добу) із силденафілом (100 мг одноразово) концентрації призводить до 300% (у 4 рази) підвищенню C _max силденафілу та 1000% збільшення (в 11 разів) AUC силденафілу в плазмі крові. Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить приблизно 200 нг/мл, тоді як при застосуванні силденафілу його концентрація досягала 5 нг/мл. Це з обумовленими ритонавиром ефектами на ізоферменти Р450. Силденафіл не впливав на фармакокінетику ритонавіру. На підставі цих фармакокінетичних результатів одночасний прийом силденафілу з ритонавіром не рекомендується, проте максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази у рівноважній (1200 мг 3 рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) концентрації призводить до підвищення на 140% C _max силденафілу та збільшення на 210% AUC силденафілу. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP 3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більш виражений вплив.

При введенні одноразової дози 100 мг силденафілу з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP 3A4, у стабільному стані (500 мг 2 рази на добу щодобово протягом 5 днів) відбувалося збільшення на 182% системної експозиції. У здорових добровольців чоловічої статі не відзначено впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 діб) на AUC, C _max , Tmax, константу швидкості елімінації та наступний T _½ силденафілу або його основний метаболіт в кровообігу. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP 3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні з силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP 3A4 у стінці кишечника і може спричинити помірне підвищення рівня силденафілу в плазмі крові.

Одноразове застосування антацидів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при одночасному застосуванні з лікарськими засобами,належать до групи інгібіторів CYP 2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групі інгібіторів CYP 2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), групі тіазидних і тиазидоподібних діуретиків. , антагоністів кальцію, антагоністів β-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP 450 (рифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP 3A4, CYP 2C9 і, можливо, CYP 2C19) у рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) та силдену рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводило до зниження AUC і C _max силденафілу на 62,6 та 55,4% відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP 3A4 як рифампіцин може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.

Нікорандил - це гібрид активатора кальцієвих каналів і нітрату. Через нітратний компонент він має потенціал до серйозної взаємодії з силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження in vitro. Силденафіл – це слабкий інгібітор ізоформ цитохрому P450 1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 (IC ₅₀ 150 мкM). Враховуючи, що C _max силденафілу в плазмі крові становить приблизно 1 мкМ, малоймовірно, що препарат може впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Немає даних про взаємодію силденафілу та неспецифічних інгібіторів ФДЕ, таких як теофілін або дипіридамол.

Дослідження in vivo. Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм NO/цГМФ, встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами NO або нітратами у будь-якій формі протипоказано (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних пацієнтів. Така реакція часто виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. Застосування та особливі вказівки). У ході 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовували одночасно у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. . У цих популяціях зазначено середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 7/7; 9/5 та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження АТ у положенні стоячи на 6/6; 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину,іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та переднепритомного стану, але без синкопе.

Не відмічено жодних значних взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг), толбутаміду (250 мг) та варфарину (40 мг), які метаболізуються CYP 2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Сілденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які отримували силденафіл, не виявлено відмінностей профілю побічних ефектів у порівнянні з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні (судинно-розширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори α-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам з артеріальною гіпертензією відмічено додаткове зниження систолічного АТ у положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Зниження діастолічного АТ становило 7 мм рт. ст. За величиною це додаткове зниження артеріального тиску було порівняно з зазначеним при застосуванні тільки силденафілу у здорових добровольців (див. Фармакологічні властивості).

Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів протеази ВІЛ, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP 3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводило до підвищення AUC і C босентану (125 мг 2 рази на добу) на 49 ,8 та 42% відповідно.

Передозування

У ході клінічних досліджень за участю добровольців при застосуванні разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібні до зазначених при застосуванні силденафілу в нижчих дозах, але виникали частіше і були важчими. . застосування силденафілу в дозі 200 мг призводило до підвищення ефективності, але викликало збільшення кількості випадків розвитку побічних реакцій (головний біль, припливи крові, запаморочення, диспепсії, закладеність носа, порушення з боку органу зору).

У разі передозування пр