Мотилиум табл. п/о 10мг №30

Склад і форма випуску

Склад

Діюча речовина: domperidone;

Допоміжні речовини: ядро ​​таблетки: лактоза моногідрат, крохмаль кукурудзяний крохмаль картопляний кукурудзяний; Плівкова оболонка: гіпромеллоза, натрію лаурилсульфат. Фармакодинаміка. Фармакодинаміка. антагоніст дофаміну з протиблювотними властивостями. Домперидон незначно проникає через геб. до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гебом у задньому полі (area postrema). дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначаються в мозку, вказують на переважання периферичної дії домперидону на дофамінові рецептори.

Дослідження у людини показали, що при прийомі внутрішньо домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює спорожнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Фармакокінетика. Всмоктування. Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, C _max у плазмі крові досягається приблизно через 60 хв. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (≈15%) обумовлена ​​екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечника та печінки. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону підвищується при прийомі після їжі, хворим зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15-30 хв до їди. Знижена кислотність шлунка знижує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі препарату після їди максимальна абсорбція дещо сповільнюється.

Розподіл. При пероральному прийомі домперидон не кумулює та не індукує власний обмін; C _max у плазмі крові досягається через 90 хв (21 нг/мл) після 2-тижневого перорального прийому по 30 мг/добу була майже такою ж, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91-93% зв'язується з білками плазми. Дослідження розподілу домперидону, проведені на тваринах за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у головному мозку.У тварин невелика кількість препарату проникає через плаценту.

Метаболізм. Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування.

Виведення з сечею та калом становить відповідно 31 та 66% прийнятої пероральної дози. Виведення препарату у незміненому вигляді становить невелику частку (10% – з калом та 1% – із сечею). T _½ з плазми після прийому одноразової дози становить 7-9 годин у здорових добровольців, але продовжується у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

Показання

Для зменшення симптомів нудоти та блювання.

Застосування

Для зменшення вираженості симптомів нудоти та блювання, що тривають 48 год.

Дорослі та діти віком від 12 років і з масою тіла не менше 35 кг : по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на день. Максимальна добова доза – 3 таблетки (30 мг на добу).

Рекомендується приймати препарат Мотиліум ^® до їди. Всмоктування препарату дещо затримується, якщо його приймати після їди. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Протипоказання

Мотиліум® протипоказаний:

• хворим із встановленою підвищеною чутливістю до препарату або його допоміжних речовин;
• хворим на пролактинсекретуючу пухлину гіпофіза (пролактиномою);
• хворим з тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ);

хворим з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTс, хворим із значними порушеннями балансу електролітів або з фоновими захворюваннями серця, такими як застійна серцева недостатність (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ);

• хворим із печінковою недостатністю;
• якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;
• протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP 3А4;
• протипоказано одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, тілапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодаон, аміодарон. СТВІЯ ).

Побічні ефекти

Оцінка частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до 1/10); нечасто (≥1/1000 до 1/100); рідко (≥1/10 000 до 1/1000); дуже рідко (1/10000), включаючи ізольовані дані.

За умови дотримання рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре, небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: рідко – підвищення рівня пролактину.

Психічні порушення: дуже рідко — нервозність, дратівливість, збудження, депресія, тривожність, зниження чи відсутність лібідо.

З боку нервової системи: дуже рідко - безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатізія, екстрапірамідні розлади.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома); .

З боку травного тракту: рідко – гастроінтестинальні порушення, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; дуже рідко – сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко — свербіж, висип; частота невідома - кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко – біль у ногах.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко – затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади: рідко – астенія.

З боку органу зору: частота невідома – окулогірні кризи.

Iнше: кон'юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: дуже рідко – підвищення рівня АлАТ, АсАТ та ХС; нечасто відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; рідко – підвищення рівня пролактину в крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, домперидон може викликати підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки домперидону у дорослих та дітей не виявлено, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ (судоми, збудження), пов'язаних із ЦНС, зазначених переважно у дітей.

Особливі вказівки

Мотіліум® не рекомендується при закачуванні.

Мотиліум ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам похилого віку або пацієнтам з наявним захворюванням серця або захворюванням серця в анамнезі.

Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов'язаний із пролонгацією інтервалу QT на ЕКГ. Під час постмаркетингового спостереження відмічені дуже рідкісні випадки пролонгації QT та тріпотіння/фібриляції шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими факторами ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути факторами, що сприяють.

Згідно з керівництвом ICH-El4, проведено дослідження з ретельним вивченням інтервалу QT у здорових осіб. Подовження інтервалу QT, яке спостерігали у дослідженні при застосуванні домперидону, згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу) не має клінічного значення.

Застереження. Домперидон слід обережно застосовувати пацієнтам з легким порушенням функції печінки та/або нирок.

Через підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії Мотиліум ^® протипоказано застосовувати у пацієнтів з подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагією) брадикардією чи пацієнтам із фоновими захворюваннями серця, як-от застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.

У разі появи ознак або симптомів, які можуть бути пов'язані з серцевою аритмією, застосування Мотіліуму ^® слід припинити, а пацієнтові негайно проконсультуватися з лікарем.

Порушення функції нирок. T _½ домперидону при тяжкому порушенні функції нирок подовжується. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до 1-2 разів на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути необхідність зниження дози.

Антацидні або антисекреторні препарати не слід приймати одночасно з пероральними формами препарату Мотиліум ^®, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. ВЗАЄМОДІЯ). При сумісному застосуванні препарат Мотиліум слід приймати перед їжею, а антацидні або антисекреторні препарати після їди.

Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу зазначалося подовження QT-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено,слід вибрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ).

Пігулки Мотиліум ^® містять лактозу, тому препарат не слід застосовувати у пацієнтів з непереносимістю лактози, галактоземією та мальабсорбцією глюкози/галактози.

Слід враховувати таку інформацію щодо ризику ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:

• деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій чи раптової серцевої смерті;
• ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні доз препарату 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати Мотиліум ^® у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом Мотіліум ^® слід проконсультуватися з лікарем;
• домперидон слід призначати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

Співвідношення ризику та користі домперидону залишається сприятливим.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Дані постмаркетингового застосування домперидону у вагітних обмежені. Тому Мотиліум ^® у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи шкодить він немовляті, тому матерям, які приймають Мотіліум ^®, слід утриматися від годування груддю. Слід виявляти обережність за наявності факторів ризику подовження інтервалу QTс у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Після експозиції через проникнення препарату з грудним молоком не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема кардіологічних.

Діти. Препарат застосовувати для лікування дітей віком від 12 років та масою тіла не менше 35 кг. Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Зважаючи на побічні дії з боку нервової системи, пацієнтам необхідно бути уважними при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію препарату мотиліум®. у зв'язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодією підвищується ризик подовження qt-інтервалу.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з препаратом Мотиліум ^®, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Домперидон метаболізується переважно за допомогою CYP 3A4. За даними досліджень in vitro, поєднане застосування препаратів, які значно пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону в плазмі.

При застосуванні домперидону одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, здатними подовжувати інтервал QT, відзначалися клінічно значущі зміни інтервалу QT. Тому одночасне застосування домперидону із певними препаратами протипоказане.

Одночасне застосування наступних лікарських засобів разом з домперидоном протипоказане

Всі лікарські засоби, що подовжують інтервал QT:

• антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад дизопірамід, хінідин , гідрохінідин);
• антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
• деякі нейролептики (наприклад, галоперидол, пімозід, сертиндол);
• деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам);
• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
• деякі протигрибкові препарати (наприклад, пентамідин);
• деякі протималярійні препарати (наприклад, галофантрин, люмефантрин);
• деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
• деякі антигістамінні препарати (наприклад, меквітазин, мізоластин);
• деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
• деякі інші препарати (наприклад, беприділ, метадон, дифеманіл).

Приклади сильних інгібіторів CYP 3A4, з якими протипоказано застосовувати Мотиліум ^® :

• азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* та вориконазол*;
• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* та еритроміцин*; інгібітори протеази*;
• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір та саквінавір;
• антагоністи кальцію,такі як дилтіазем та верапаміл; аміодарон*;
• апрепітант; нефазодон;
• телітроміцин*.

*Пролонгують інтервал QTc.

Одночасне застосування таких речовин вимагає обережності

Обережно застосовувати з препаратами, що викликають брадикардію та гіпокаліємію, а також з наступними макролідами, які можуть викликати подовження інтервалу QT: азитроміцин та рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це є потужним інгібітором CYP 3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, які не викликали подовження інтервалу QT, таких як індинавір, і пацієнтів слід ретельно спостерігати на випадок появи ознак або симптомів побічних ефектів.

Наведений вище перелік є репрезентативним, але не вичерпним.

Мотиліум можна поєднувати з:

• нейролептиками, дія яких він не посилює;
• дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців підтверджено, що ці препарати значно пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP. При одночасному застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на добу у період спостереження відмічено подовження інтервалу QTc у середньому на 9,8 мс; окремі значення коливалися від 12 до 175 мс. При одночасному застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину всередину 3 рази на добу, інтервал QTc у період спостереження продовжувався в середньому на 9,9 мс, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мс. Рівноважні значення C _max і AUC домперидону підвищувалися приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії. Вплив підвищених плазмових концентрацій домперидону на ефект QTc, що спостерігається, невідомий. У цих дослідженнях у разі монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал QTc продовжувався в середньому на 1,6 мс (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мс (дослідження еритроміцину), тоді як застосування тільки кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу QTc у період спостереження на 3,8 та 4,9 мс відповідно. Теоретично, оскільки Мотиліум чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються одночасно, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні.Однак у пацієнтів, які вже стабілізувалися на фоні застосування дигоксину або парацетамолу, одночасне застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.

Передозування

Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції.

Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але у разі значного передозування рекомендовано промивання шлунка протягом 1 години після прийому препарату та застосування активованого вугілля, а також ретельне спостереження за станом пацієнта та підтримуюча терапія. Антихолінергічні препарати, засоби лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

Умови зберігання

Спеціальні умови зберігання не потрібні. термін зберігання – 3 роки.