Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Діюча речовина препарату - метронідазол — відноситься до групи похідних нітроімідазолу. . /p>

Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) метронідазолу встановлена Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відокремлюють чутливі організми (S) від резистентних (R), наступні:

грампозитивні анаероби (S ≤4 мг/мл, R 4 мг/мл);
грамнегативні анаероби (S ≤4 мг/мл); Перелік чутливих та резистентних мікроорганізмів (за даними Центрального управління з аналізу даних щодо резистентності антибіотиків системної дії, Німеччина, грудень 2009 р):

Чутливі види

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile° , Clostridium perfringens ° ^∆ , Fusobacterium spp. °, Peptoniphilus spp. °, Peptostreptococcus spp. °, Porphyromonas spp. °, Prevotella spp., Veillonella spp. °

Інші мікроорганізми : Entamoeba histolytica, Gardnerella vaginalis °, Giardia lamblia °, Trichomonas vaginalis. °

Види, для яких набута чутливість може бути проблемою

Грамнегативні аероби: Helicobacter pylori.

Вродженорезистентні види (усі облігатні аероби)

Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

Грамнегативні аероби: Enterobacteriaceae, Haemophilus spp.

°На час публікації цієї інформації доступних даних не існувало. У первинній літературі наведено можливі стандартні референтні посилання та терапевтичні рекомендації щодо чутливості відповідних видів.

^Δ Можна застосовувати тільки пацієнтам з алергією на пеніцилін.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення метронідазол широко метаболізується в тканинах організму. Зв'язування з білками плазми становить менше 20%, видимий об'єм розподілу – 36 л. Виявляється у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, насіннєву рідину та виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Також проникає через плаценту та у грудне молоко в концентраціях,еквівалентних концентраціям у плазмі крові.

Метронідазол метаболізується в печінці шляхом окислення бічних ланцюгів та утворення глюкуроніду. Його метаболіти включають продукт кислотного окислення, гідроксильне похідне та глюкуронід. Основний метаболіт у плазмі крові – гідроксильований метаболіт, а основний метаболіт у сечі – кислотний.

Приблизно 80% метронідазолу виділяється нирками, з них до 10% — у незміненому вигляді. Невелика кількість метронідазолу виділяється через печінку. Т _½ становить 8 (6–10) год.

Ниркова недостатність затримує виділення лише незначно.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати зниження кліренсу та подовження Т _½ з крові (до 30 год).

Показання

Лікування та профілактика інфекцій, викликаних мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями): інфекції цнс (включаючи абсцес мозку, менінгіт); інфекції легень та плеври (включаючи некротичну пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легень); ендокардит; інфекції травного тракту та черевної порожнини (включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної чи тазової порожнини); гінекологічні інфекції (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, родову лихоманку, септичний аборт); інфекції лор-органів та порожнини рота (включаючи ангіну симанівського – плаута – вінсента); інфекції кісток та суглобів (включаючи остеомієліт); газова гангрена; септицемія із тромбофлебітом.

Профілактичне застосування завжди показано перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Застосування

Препарат застосовують у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії (тобто не більше 100 мл протягом не менше 20 хв, зазвичай протягом 1 год).

Препарат можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій або 5% розчин глюкози для інфузій.

Антибіотики, які призначаються одночасно, слід вводити окремо.

Дозу слід скоригувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, віком та масою тіла, а також типом та тяжкістю захворювання.

Слід дотримуватись наступних правил щодо дозування препарату.

Лікування

Дорослим та дітям віком від 12 років.Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. За наявності медичних показань на початку лікування можна призначити дозу навантаження 15 мг/кг маси тіла.

Діти віком від 2 до 12 років. Звичайна доза становить 7-10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин, що відповідає добовій дозі 20-30 мг/кг маси тіла.

Пацієнтам з нирковою недостатністю. Відсутня потреба у корекції дози препарату (див. Фармакологічні властивості).

Пацієнтам із печінковою недостатністю. Особам з тяжкою печінковою недостатністю може знадобитися корекція дози препарату через подовження його Т _½ та зниження кліренсу (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

Тривалість лікування залежить від ефективності. Найчастіше достатнім буде 7-денний курс. За наявності клінічних показань лікування може бути продовжено (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Перед- та післяопераційна профілактика

Дорослим та дітям віком від 11 років. Звичайна доза становить 500 мг. Введення метронідазолу закінчують приблизно за 1 годину до операції. Препарат ввести повторно у тій самій дозі через 8 та 16 год.

Дітям віком від 2 до 11 років. Звичайна доза становить 15 мг/кг маси тіла. Введення метронідазолу закінчують приблизно за 1 годину до операції. Препарат ввести повторно в дозі 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин. Протипоказання Підвищена чутливість до метронідазолу, інших нітроімідазольних похідних або інших компонентів препарату.

Побічні ефекти

Інфекції та інвазії: генітальні суперінфекції (спричинені сandida), псевдомембранозний коліт, який може виникати під час або після терапії та проявляється у формі важкої персистуючої діареї.

Детальний опис невідкладного лікування наведено в розділі ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

Під час тривалого застосування препарату слід обов'язково проводити регулярний контроль формули крові.

З боку психіки: стан сплутаності свідомості, дратівливість, депресія, психотичні розлади, включаючи галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння, судоми, периферична нейропатія (симптомами якої є парестезії, біль, відчуття тяжкості та поколювання в кінцівках), енцефалопатія, розвиток підгострого мозочкового синдрому (симптомами якого є атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор).

При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку органу зору: порушення зору, двоїння в очах,короткозорість, окулогірний криз (окремі випадки).

З боку серцево-судинної системи: зміни на ЕКГ, подібні до вирівнювання зубця T.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, втрата апетиту, металевий присмак у роті, обкладена мова, панкреатит (окремі випадки).

З боку гепатобіліарної системи: гепатобіліарні порушення, аномальні значення печінкових ферментів та білірубіну, гепатит, жовтяниця.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: темний колір сечі (через виділення метаболіту метронідазолу), дизурія, цистит та нетримання сечі.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості легкого та середнього ступеня, включаючи шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, лікарська лихоманка, тяжкі системні реакції гіперчутливості (анафілаксія аж до анафілактичного шоку), синдром Стівенса - Джонсона (окремі повідомлення), синдром Лайєлла (окремі повідомлення).

Тяжкі реакції, такі як синдром Стівенса — Джонсона та синдром Лайєлла, вимагають негайного терапевтичного втручання.

Загальні порушення та порушення в місці введення: подразнення вен (аж до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, пустульозний висип, слабкість.

Особливості застосування

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушенням гемопоезу (включаючи гранулоцитопенію), з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної нервової системи або цнс препарат застосовувати тільки у випадку, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

При застосуванні препарату можливий розвиток конвульсивних нападів та периферичної нейропатії, яка характеризувалася онімінням або парестезією кінцівок. У разі появи неврологічної патології слід провести термінову оцінку співвідношення користь/ризик для продовження терапії метронідазолом.

Лікування препаратом може супроводжуватися появою тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок). У разі розвитку таких реакцій слід припинити застосування препарату та розпочати загальну невідкладну терапію.

Тривала терапія метронідазолом може призвести до порушення гемопоезу через пригнічення функції кісткового мозку. Його прояви наведені у розділі ПОБОЧНІ ЕФЕКТИ. При тривалому застосуванні препарату слід ретельно контролювати формулу крові.

Тяжка персистуюча діарея, розвиток якої можливий при лікуванні або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках викликаного Сlostridium difficile) (див.ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ). Це захворювання кишечника, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю та потребує негайного лікування. Під час лікування препаратом не слід застосовувати лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишківника.

Тривала терапія метронідазолом може призвести до порушення гемопоезу через пригнічення кісткового мозку. Його прояви наведені у розділі ПОБОЧНІ ЕФЕКТИ. Під час тривалого застосування препарату слід ретельно контролювати формулу крові.

Тривалість лікування препаратом або препаратами, що містять інші похідні нітроімідазолу, не повинна перевищувати 10 днів. Тільки в особливих випадках за необхідності період лікування можна продовжити у супроводі відповідного клінічного та лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливу мутагенну активність метронідазолу через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.

Метронідазол може впливати на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення АсАТ, АлАТ, ЛДГ, ТГ та глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Метронідазол може впливати на визначення печінкових ферментів при вимірюванні NADH-методом постійного потоку, заснованого на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH. Можуть відзначатися надзвичайно низькі концентрації печінкових ферментів, включаючи нульові значення.

Препарат придатний лише для одноразового застосування. Невикористані залишки знищити.

Препарат можна розводити в 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози. Під час процедури розведення слід дотримуватись звичайних заходів асептики.

Р-р слід застосовувати, лише якщо він прозорий, а контейнер або упаковка не мають видимих ознак пошкодження.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Безпека застосування метронідазолу під час вагітності вивчена недостатньо. Зокрема повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

У І триместр вагітності метронідазол слід застосовувати лише для лікування важких інфекцій, що загрожують життю, за відсутності більш безпечної альтернативи. У II та III триместр метронідазол можна застосовувати для лікування інших інфекцій, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Оскільки метронідазол проникає у грудне молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід відновлювати не раніше, ніж через 2–3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений Т _½.

Діти.Препарат застосовують у дітей віком від 2 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат здатний впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи іншими механізмами. Цей вплив здебільшого проявляється на початку лікування.

Взаємодія

При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами можливі такі взаємодії:

з аміодароном — повідомлялося про подовження інтервалу QT і torsade de pointes; при одночасному застосуванні препаратів рекомендується моніторинг інтервалу QT на ЕКГ, а у разі появи симптомів, які можуть вказувати на torsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості, звернутися до лікаря;

з барбітуратами — посилення печінкового метаболізму метронідазолу та зниження його Т _½ із плазми крові до 3 год;

з бусульфаном, карбамазепіном, літієм, такролімусом, флуороурацилом, циклоспорином — підвищення концентрації останніх у плазмі крові (у разі такролімусу — можливо, через пригнічення його печінкового метаболізму) при одночасному застосуванні метронідазолу з літієм слід бути обережним , з такролімусом або циклоспорином - проводити моніторинг їхньої концентрації в плазмі крові та функції нирок і в разі необхідності коригувати дозування; слід уникати застосування комбінації метронідазолу з бусульфаном через потенційний ризик тяжкої токсичності та летального результату;

з дисульфірамом - стан сплутаності свідомості або навіть психотичні реакції; слід уникати застосування цієї комбінації препаратів;

з контрацептивами - деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, внаслідок чого концентрації активних стероїдів у плазмі. Ця незвичайна взаємодія можлива у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів із жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрациклін,а також метронідазол;

з мікофенолату мофетилом - зниження пероральної біодоступності; при одночасному застосуванні препаратів рекомендується ретельний клінічний та лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти;

з похідними кумарину – посилення антикоагулянтного ефекту похідних кумарину та підвищення ризику виникнення кровотечі внаслідок зниження деградації в печінці; при одночасному застосуванні препаратів може знадобитися корекція дози антикоагулянтів;

з фенітоїном — пригнічення печінкового метаболізму фенітоїну та зниження його концентрації у плазмі крові, а також зниження ефективності метронідазолу;

з циметидином - підвищення концентрації в плазмі крові метронідазолу через зменшення його виведення.

Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення та нудота (дисульфірамоподібний ефект).

Передозування

Симптоми: розвиток вищеописаних побічних реакцій.

Лікування: при необхідності метронідазол можна ефективно виводити шляхом гемодіалізу. Специфічного лікування чи антидоту немає.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С не заморожувати.