Медокардил табл. 25мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. неселективний блокатор β-адренорецепторів з судинорозширювальною дією. він також володіє антиоксидантними та антипроліферативними властивостями.

Активний інгредієнт, карведилол, є рацематом; енантіомери відрізняються за своїми ефектами та метаболізмом. )енантіомер проявляє активність, спрямовану тільки на блокування α ₁ -адренорецепторів. sub>1-адренорецепторів він викликає розширення периферичних судин і знижує системний судинний опір. Завдяки цим ефектам зменшується навантаження на серцевий м'яз і попереджається розвиток нападів стенокардії. У пацієнтів із серцевою недостатністю це призводить до збільшення фракції викиду з лівого шлуночка та зменшення вираженості симптомів захворювання. Подібні ефекти спостерігалися у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Карведилол не виявляє внутрішньої симпатоміметичної активності, і він, як і пропранолол, має мембраностабілізуючі властивості. Активність реніну в плазмі знижується, а затримка рідини в організмі відбувається рідко. Вплив на АТ і ЧСС проявляється через 1-2 години після застосування.

У хворих на АГ на тлі нормальної функції нирок карведилол знижує нирковий судинний опір. При цьому не виникає суттєвих змін клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та екскреції електролітів. Завдяки підтримці периферичного кровотоку дуже рідко відбувається охолодження кінцівок, характерне для лікування β-адреноблокаторами.

Карведилол, як правило, не впливає на рівень ліпопротеїдів у плазмі крові.

Фармакокінетика. Карведилол після перорального введення швидко та майже повністю всмоктується. Він майже повністю зв'язується із білками плазми крові. Об'єм розподілу становить близько 2 л/кг. Концентрація у плазмі крові пропорційна введеній дозі.

Через значний метаболічний розпад при першому проходженні через печінку (головним чином за допомогою печінкових ферментів CYP 2D6 та CYP 2C9) біодоступність карведилолу становить приблизно 30%. Утворюються 3 активні метаболіти, що виявляють β-блокуючу активність; один з них (4'-гідроксифенілове похідне з'єднання) виявляє в 13 разів більшу β-блокуючу активність, ніж карведилол. У порівнянні з карведилолом активні метаболіти мають слабкий судинорозширювальний ефект. Метаболізм є стереоселективним, тому рівень R(+)карведилолу в плазмі крові в 2-3 рази перевищує рівень S(-)карведилолу.

Рівень активних метаболітів у плазмі крові приблизно в 10 разів нижче за такий карведилол. T _½ дуже відрізняється: 5-9 год для R(+)карведилолу та 7-11 год для S(-)карведилолу.

У пацієнтів похилого віку спостерігається підвищення рівня карведилолу в плазмі приблизно на 50%. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність карведилолу підвищується в 4 рази, а C _max у плазмі крові в 5 разів перевищує відповідні величини у здорових людей. У пацієнтів з порушеною функцією печінки біодоступність підвищується до 80% через знижений метаболічний розпад першого проходження. Оскільки карведилол виводиться переважно з фекаліями, у пацієнтів з порушенням функції нирок малоймовірно суттєве накопичення препарату.

Наявність їжі у шлунку сповільнює швидкість абсорбції, але це не впливає на його біодоступність.

Показання

Есенційна аг. препарат можна застосовувати окремо або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами (особливо з тіазидними діуретиками). хронічна стабільна стенокардія хронічна стабільна серцева недостатність (як доповнення до стандартної терапії діуретиками, дигоксином або інгібіторами апф), для запобігання прогресу захворювання у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ–ІІІ класу за класифікацією ня.

Застосування

Для уповільнення абсорбції та попередження ортостатичних ефектів карведилол слід приймати під час їжі пацієнтам із серцевою недостатністю. дозу підбирати індивідуально. таблетки слід запивати достатньою кількістю рідини. Лікування необхідно розпочинати з низьких доз, які поступово слід підвищувати до досягнення оптимального клінічного ефекту.

Для рекомендованого дозування слід застосовувати таблетки з відповідним вмістом діючої речовини. Після прийому першої дози та після кожного підвищення дози рекомендується вимірювати у пацієнта АТ у положенні стоячи через 1 годину після прийому препарату для виключення можливої ​​гіпотензії.

Лікування препаратом слід припиняти поступово шляхом зниження дози протягом 1 або 2 тижнів. Якщо лікування переривалося більш ніж на 2 тижні, його відновлення слід починати з низької дози.

Есенційна АГ. Початкова доза карведилолу становить 12,5 мг вранці після сніданку або по 6,25 мг двічі на добу (вранці та ввечері). Після 2 днів лікування дозу слід збільшити до 25 мг вранці (1 таблетка по 25 мг) або до 12,5 мг 2 рази на добу. Через 14 днів лікування дозу можна збільшити до 25 мг 2 рази на добу.

Максимальна разова доза препарату для лікування артеріальної гіпертензії становить 25 мг, максимальна добова доза – не вище 50 мг.

Рекомендована початкова доза карведилолу для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг 2 рази на добу.

За необхідності застосування дози 3,125 мг слід призначати лікарські форми карведилолу з відповідним вмістом діючої речовини.

Хронічна стабільна стенокардія. Початкова доза карведилолу становить 12,5 мг двічі на добу після їди. Через 2 дні лікування дозу слід збільшити до 25 мг 2 рази на добу.

Максимальна доза карведилолу для лікування хронічної стенокардії становить 25 мг 2 рази на добу. Рекомендована початкова доза карведилолу для лікування стенокардії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг двічі на добу.

Хронічна стабільна серцева недостатність. Карведилол рекомендується для лікування стабільної слабо або помірно вираженої, а також тяжкої хронічної серцевої недостатності як допоміжний засіб при застосуванні стандартних препаратів, таких як діуретики, інгібітори АПФ або препарати дигіталісу. Препарат можуть приймати пацієнти, які не переносять інгібітори АПФ. Пацієнту можна призначати карведилол тільки після врівноваження доз діуретика, інгібітора АПФ та дигіталісу (якщо застосовуються).

Дозу підбирати індивідуально. Протягом перших 2-3 годин після початкового прийому або підвищення дози необхідно провести ретельне медичне спостереження для перевірки переносимості препарату. Якщо у пацієнта відзначають уповільнення ЧСС до 55 уд./хв, то дозу карведилолу необхідно знизити. Якщо з'являться симптоми артеріальної гіпотензії, спочатку слід розглянути можливість зниження дози діуретика або інгібітора АПФ; а якщо ці заходи недостатні, необхідно знизити дозу карведилолу.

На початку лікування препаратом або після підвищення дози може виникати транзиторне посилення серцевої недостатності. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Іноді необхідно тимчасово зменшити дозу карведилолу або навіть відмінити препарат. Після стабілізації клінічного стану можна відновити лікування карведилолом або збільшити його дозу.

Початкова доза становить 3,125 мг 2 рази на добу. Якщо пацієнт добре переносить цю дозу, її можна поступово підвищувати (через кожні 2 тижні) до досягнення оптимальної дози. Наступні дози становлять 6,25 мг 2 рази на добу, потім 12,5 мг 2 рази на добу та 25 мг 2 рази на добу за умови, якщо пацієнт добре переносить попередньо призначену дозу. Пацієнту слід приймати максимальну дозу, яку він добре переносить. Максимальна рекомендована доза становить 25 мг двічі на добу. Для пацієнтів з масою тіла 85 кг дозу можна обережно збільшити до 50 мг двічі на добу.

Пацієнти похилого віку. Дозу змінювати не потрібно.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок.Корекція дози не потрібна для пацієнтів із систолічним АТ 100 мм рт. ст.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, тяжка гіпотензія (систолічне пекло 85 мм рт. ст.), нестабільна або декомпенсована серцева недостатність; серцева недостатність, яка потребує введення позитивних інотропних засобів та/або діуретиків; важка брадикардія (50 уд./хв у стані спокою), av-блокада ii та iii ступеня (за винятком пацієнтів з постійним кардіостимулятором), стенокардія принцметалу, синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду), кардіогенний шок, обструктивні захворювання дихальних ба або бронхоспазм в анамнезі, легенева гіпертензія, легеневе серце, виражена печінкова недостатність, метаболічний ацидоз та феохромоцитома (за відсутності адекватного контролю за допомогою блокатора α-адренорецепторів).

Побічні ефекти

При застосуванні препаратів карведилолу можуть виникати такі побічні реакції.

Інфекції та інвазії: бронхіт, пневмонія, інфекції верхнього відділу дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку імунної системи: підвищена чутливість (алергічні реакції), анафілактичні реакції.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, втрата свідомості (переважно на початку лікування), депресія, порушення сну, парестезії.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, стенокардія, тахікардія, периферичні порушення кровообігу (похолодання кінцівок, захворювання периферичних судин), переміжна кульгавість або хвороба Рейно, набряки (включаючи генералізований) ортостатичний та набряк статевих органів та ніг), гіперволемія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада, прогресування серцевої недостатності.

З боку дихальної системи: задишка, набряк легень, бронхіальна астма (у чутливих пацієнтів), закладеність носа.

З боку травної системи: нудота, діарея, блювання, запор, біль у животі, сухість у роті, диспепсія, періодонтит, мелена.

З боку шкіри: висипання, свербіж, кропив'янка, червоний плоский лишай, підвищене потовиділення, псоріаз або загострення псоріазу, алергічна екзантема, дерматит, алопеція.

З боку органу зору: порушення зору, зниження сльозовиділення (сухість очей), подразнення очей.

Метаболічні порушення: збільшення маси тіла; порушення контролю глюкози у крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з існуючим цукровим діабетом, гіперхолестеринемія.

З боку опорно-рухового апарату: біль у кінцівках, артралгія, судоми.

З боку сечостатевої системи: порушення сечовипускання,еректильна дисфункція; порушення функції нирок у хворих на дифузне порушення периферичних артерій, ниркова недостатність, нетримання сечі у жінок, гематурія, альбумінурія, глюкозурія, гіперурикемія.

Лабораторні показники: підвищення рівня трансаміназ та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у плазмі крові, тромбоцитопенія, лейкопенія, зниження рівня протромбіну, анемія, гіперкаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівня ЛФ, креатині.

Інші: грипоподібні симптоми, біль, підвищення температури тіла, астенія, можливі прояви латентного діабету, вираженість симптомів діабету може збільшитися під час терапії.

За винятком запаморочення, порушень зору та брадикардії, жоден з описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним. Запаморочення, втрата свідомості, біль голови і астенія зазвичай легкі і, ймовірно, з'являються на початку лікування.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю погіршення серцевої недостатності та затримка рідини можуть виникнути при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування.

Особливості застосування

Хронічна серцева недостатність із застійними явищами. у пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами можливі погіршення серцевої недостатності або затримка рідини при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування. якщо такі симптоми з'являються, слід підвищити дозу діуретиків, а дозу карведилолу не слід підвищувати, поки не відновиться клінічна стабільність. іноді може виникнути необхідність зниження дози карведилолу або в тимчасовому припиненні його прийому. такі епізоди не виключають наступного вдалого титрування дози карведилолу.

Карведилол слід застосовувати з обережністю у комбінації із серцевими глікозидами, оскільки препарати уповільнюють AV-провідність.

Ортостатична гіпотензія. На початку лікування або при підвищенні дози препарату у пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія з запамороченням та вертиго, іноді також із втратою свідомості. Найбільший ризик спостерігається у пацієнтів із серцевою недостатністю, осіб похилого віку, а також пацієнтів, які приймають інші гіпотензивні засоби або діуретики. Дані ефекти можна попередити застосуванням низької початкової дози препарату, ретельним підвищенням підтримуючої дози та прийомом препарату після їди. Пацієнтам необхідно розповісти про заходи щодо запобігання ортостатичній гіпотензії (обережність при вставанні, при появі запаморочення пацієнту слід сісти чи лягти).

Функція нирок при серцевій недостатності із застійними явищами. Зворотне погіршення функції нирок відзначали при терапії карведилолу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ 100 мм рт. ст.), ІХС та дифузною хворобою судин та/або ГНН.У пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами з такими факторами ризику слід контролювати функцію нирок при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування та припинити прийом препарату або знизити дозу при збільшенні ниркової недостатності.

Дисфункція лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда. Перед лікуванням карведилолу пацієнт повинен бути клінічно стабільним і йому слід приймати інгібітор АПФ протягом мінімум попередніх 48 годин, а доза інгібітору АПФ повинна бути стабільною протягом мінімум попередніх 24 годин.

ХОЗЛ. Препарат можна застосовувати у пацієнтів з ХОЗЛ із бронхоспастичним компонентом, які не приймають пероральні або інгаляційні препарати, лише якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

У пацієнтів з тенденцією до бронхоспазму зупинка дихання можлива внаслідок ймовірного підвищення резистентності. Пацієнта слід ретельно спостерігати під час початку прийому та підвищення дози карведилолу шляхом титрування, дозу карведилолу слід знизити, якщо під час лікування виявлено будь-яку ознаку бронхоспазму.

Цукровий діабет. Слід бути обережними при застосуванні карведилолу у пацієнтів з цукровим діабетом, оскільки ранні прояви гострої гіпоглікемії можуть бути замасковані або невиражені. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з цукровим діабетом застосування карведилолу може асоціюватися з погіршенням контролю рівня глюкози в крові, тому для пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози в крові на початку прийому карведилолу або при підвищенні дози шляхом титрування та відповідної корекції.

Захворювання периферичних судин. Карведилол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюванням периферичних судин, оскільки бета-блокатори можуть прискорити або загострити симптоми артеріальної недостатності. Оскільки карведилол також має α-блокуючі властивості, цей ефект здебільшого нівелюється.

Хвороба Рейно. Карведилол слід застосовувати обережно у пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (наприклад, хвороба Рейно), оскільки симптоми можуть загостритися.

Тиреотоксикоз. Карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії у пацієнтів, які приймають блокатори β-адренорецепторів, необхідно застосовувати препарати, які мають меншу інотропну дію, або необхідно спочатку припинити (поступово) лікування.

Брадикардія. Карведилол може спричинити брадикардію. Якщо частота пульсу зменшується до 55 уд./хв і менше, слід знизити дозу карведилола.

Підвищена чутливість.Слід бути обережними при застосуванні карведилолу у пацієнтів з наявністю в анамнезі серйозних реакцій підвищеної чутливості та пацієнтів, які отримують терапію десенсибілізації, оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть підвищити як чутливість до алергенів, так і серйозність анафілактичних реакцій.

Псоріаз. Хворим, у яких раніше на тлі лікування бета-блокаторами виникав або загострювався псоріаз, препарат можна призначати тільки після ретельної оцінки можливої ​​користі та ризику.

Одночасне застосування блокаторів кальцієвих каналів або антиаритмічних препаратів. При необхідності одночасного призначення блокаторів кальцієвих каналів - похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензотіазепіну (дилтіазем), а також антиаритмічних засобів І класу (аміодарон) рекомендується постійний моніторинг ЕКГ та АТ.

Феохромоцитома. У пацієнтів з феохромоцитомою прийом блокатора -адренорецепторів слід починати до застосування будь-якого блокатора -адренорецепторів. Хоча карведилол і виявляє фармакологічну блокуючу активність як α-, так і β-рецепторів, досвід застосування карведилолу при такому стані відсутній. Тому слід бути обережними при прийомі карведилолу у пацієнтів з підозрою на феохромоцитому.

Стенокардія Принцметалу. Препарати з неселективною β-блокуючою активністю можуть спровокувати біль за грудиною у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Відсутній будь-який клінічний досвід застосування карведилолу у таких пацієнтів, хоча α-блокуюча активність карведилолу може запобігти таким симптомам, проте слід бути обережним при застосуванні карведилолу у пацієнтів, у яких підозрюють наявність стенокардії Принцметалу.

Контактні лінзи. Особи, які користуються контактними лінзами, мають бути попереджені про можливість зменшення сльозовиділення.

Припинення лікування. При різкому припиненні лікування карведилолом (як і іншими бета-блокаторами) можуть виникати підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та посилення стенокардії. Найбільший ризик спостерігається у пацієнтів зі стенокардією, у яких може виникнути серцевий напад. Дозу необхідно поступово знижувати протягом 1-2 тижнів. Якщо лікування було зупинено більш ніж на 2 тижні, його оновлення слід проводити, починаючи з найнижчої дози.

Допоміжні речовини. До складу препарату входять сахароза та лактоза. Цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з такими порушеннями: непереносимість фруктози, дефіцит лактази, галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози-галактози або дефіцит сахарози-ізомальтази.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Недостатньо клінічних даних про вплив препарату під час вагітності. Потенційний ризик плоду залишається невідомим.Блокатори β-адренорецепторів мають небезпечний фармакологічний вплив на плід. Вони можуть викликати у плода гіпотонію, брадикардію та гіпоглікемію. Препарат не слід застосовувати під час вагітності.

Оскільки існує можливість проникнення карведилолу у грудне молоко, під час лікування препаратом не слід годувати дитину грудьми.

Діти. Препарат не рекомендується призначати дітям через відсутність даних щодо безпеки та ефективності його застосування у цієї категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами. Не проводили досліджень щодо впливу карведилолу на здатність пацієнтів керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Враховуючи можливість виникнення побічних реакцій (наприклад запаморочення, підвищена стомлюваність), швидкість реакцій пацієнта може бути порушена, що стосується початку лікування, підвищення дози, зміни препарату, тому рекомендується на зазначені періоди утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами. .

Взаємодія

Дігоксин. концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15% при одночасному застосуванні дигоксину та карведилолу. як дигоксин, так і карведилол уповільнюють av-провідність. рекомендується підвищений моніторинг рівня дигоксину на початку, корекції дози або припинення прийому карведилолу.

Інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби. Препарати з β-блокуючими властивостями можуть посилити ефект зниження рівня глюкози в крові інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані чи ослаблені (особливо тахікардія). Тому пацієнтам, які приймають інсулін чи пероральні гіпоглікемічні засоби, рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози у крові.

Стимулятори та інгібітори метаболізму в печінці. Рифампіцин знижує концентрацію карведилолу в плазмі приблизно на 70%. Циметидин збільшує AUC приблизно на 30%, але не викликає жодних змін _max. Підвищена увага може знадобитися тим, хто приймає стимулятори оксидаз змішаної функції, наприклад, рифампіцин, оскільки рівень карведилолу в плазмі може бути знижений, або рівень інгібіторів оксидаз змішаної функції може бути підвищений. Однак, незважаючи на відносно незначний вплив циметидину на рівень карведилолу, існує мінімальна ймовірність будь-якої клінічно важливої ​​взаємодії.

Препарати, які знижують рівень катехоламінів. Пацієнтів, які приймають препарати з β-блокуючими властивостями та препарати, які можуть знижувати рівень катехоламінів (наприклад, резерпін, гуанетедин, метилдопа, гуанфацин та інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В),слід ретельно контролювати щодо проявів гіпотензії та/або тяжкої брадикардії.

Циклоспорин. Виявлено помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину після початку лікування карведилоломом пацієнтів з трансплантацією нирки з хронічним васкулярним відторгненням. Приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину слід знизити для підтримки концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, водночас іншим не потрібна була корекція дози. У середньому, у цих пацієнтів доза циклоспорину була знижена приблизно на 20%. Рекомендується ретельний контроль концентрації циклоспорину після початку терапії карведилолом через широку індивідуальну варіабельність клінічної відповіді у пацієнтів.

Верапаміл, дилтіазем або інші антиаритмічні препарати. У комбінації з карведилолом можливе підвищення ризику порушення AV-провідності. Відзначали окремі випадки порушення провідності (рідко – з гемодинамічним порушенням), коли карведилол та дилтіазем застосовували одночасно. Як і при прийомі інших препаратів з β-блокуючими властивостями (якщо карведилол призначений перорально разом із блокаторами кальцієвих каналів (верапаміл або дилтіазем)), рекомендується проводити ЕКГ та моніторинг АТ. Дані препарати не слід вводити внутрішньовенно. Необхідно проводити ретельний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні карведилолу та аміодарону (перорально) або антиаритмічних препаратів І класу. Незабаром після початку лікування блокаторами β-адренорецепторів повідомлялося про розвиток брадикардії, зупинку серця, фібриляцію шлуночків у пацієнтів, які одночасно приймають аміодарон. Існує ризик розвитку серцевої недостатності у разі проведення супутньої внутрішньовенної терапії антиаритмічними препаратами класів Іа або Іс.

Клонідін. Супутній прийом клонідину та препаратів з β-блокуючими властивостями може посилити ефекти зниження артеріального тиску та ЧСС. При завершенні супутнього лікування препаратами з β-блокуючими властивостями та клонідином спочатку слід припинити прийом блокатора β-адренорецепторів. Потім, за кілька днів, можна припинити терапію клонідином шляхом поступового зниження дози.

Антигіпертензивні препарати. Як і інші препарати з β-блокуючою дією, карведилол може посилити ефект інших одночасно введених препаратів з антигіпертензивними властивостями (наприклад антагоністи α ₁ -адренорецепторів) або може призвести до гіпотензії відповідно до свого профілю побічних ефектів.

Анестетики. Слід бути обережними під час анестезії через синергічні негативні інотропні та гіпертензивні ефекти карведилолу та анестетиків.

Передозування

Симптоми: різка артеріальна гіпотензія (систолічне пекло ≤80 мм рт. ст.), брадикардія (50 уд./хв), серцева недостатність, кардіогенний шок, порушення функції дихання (бронхоспазм),недостатність кровообігу, блювання, судоми, зупинка серця, сплутаність свідомості, генералізовані судоми. можливе збільшення виразності побічних реакцій.

Лікування: у перші години — викликати блювання та промити шлунок, далі — контроль та корекція життєво важливих показників у відділенні інтенсивної терапії.

Підтримуюча терапія: при вираженій брадикардії - атропін 0,5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцевої діяльності - глюкагон 1-5 мг (максимальна доза - 10 мг) внутрішньовенно струминно, потім 2-5 мг/год у вигляді тривалих інфузій та/або адреноміметики (орципреналін, ізопреналін) 0,5-1 мг в. За необхідності позитивного інотропного ефекту слід вирішити питання запровадження інгібіторів ФДЭ. При переважанні периферичної судинорозширюючої дії призначати норепінефрин у повторних дозах по 5–10 мкг або у вигляді інфузії 5 мкг/хв з титруванням відповідно до показника артеріального тиску. Для усунення бронхоспазму застосовувати β ₂ -адреноміметики у формі аерозолю або, у разі неефективності - внутрішньовенно; або амінофілін внутрішньовенно у вигляді повільної ін'єкції або інфузії. При судомах - діазепам або клоназепам внутрішньовенно повільно. У тяжких випадках інтоксикації при кардіогенному шоці підтримуючу терапію продовжувати до стабілізації стану хворого, враховуючи T _½ карведилолу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування кардіостимулятора.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °С.