Лукаст табл. п/о 10мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. цистеїнілейкотрієни (ltc4, ltd4, lte4) є потужними ейкозаноїдами запалення, які в тому числі опасистими клітинами і еозинофілами. патофізіології ба і алергічного риніту. алергічного риніту при інтраназальній пробі з cyslt були продемонстровані підвищення резистентності повітроносних носових шляхів та симптоми назальної обструкції.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю та хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT ₁ -рецепторами. Монтелукаст значною мірою блокує цистеїнілейкотрієнові рецептори дихальних шляхів, що підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з бронхіальною астмою, викликаною вдиханням LTD ₄ . Монтелукаст викликає бронходилатацію протягом 2 годин після перорального застосування; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст у порівнянні з плацебо зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. В окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння).

Фармакокінетика. Абсорбція. Монтелукаст після перорального прийому абсорбується швидко та майже повністю. Після застосування препарату (таблетка 10 мг, покрита оболонкою) дорослим натще C _max у плазмі крові досягається через 3 год. Біодоступність при пероральному застосуванні становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на біодоступність і на C_max при пероральному застосуванні. Безпека та ефективність препарату доведені у клінічних дослідженнях, де таблетки по 10 мг застосовували без урахування часу прийому їжі.

Розподіл. Більше 99% монтелукасту пов'язують із білками плазми крові. Об'єм розподілу монтелукасту у стані рівноваги становить 8-11 л. Дослідження у тварин із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту свідчать про мінімальний ступінь проходження через гематоенцефалічний бар'єр. Крім цього,концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після введення були мінімальними у всіх інших тканинах.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрація метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові у дорослих та пацієнтів дитячого віку не визначається.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3А4 та 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичних показників монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 та 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту мінімальна.

Виведення. Кліренс монтелукасту із плазми крові здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після прийому міченого ізотопом монтелукасту 86% виводиться з фекаліями протягом 5 днів і менше 0,2% - із сечею. Поряд з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує на те, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Для пацієнтів похилого віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Дослідження для пацієнтів із нирковою недостатністю не проводились. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів із нирковою недостатністю вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.

При прийомі високих доз монтелукасту (у 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) відзначали зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не виявляють під час прийому рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Показання

Додаткове лікування БА у пацієнтів з персистуючим БА легкого та середнього ступеня тяжкості, яка недостатньо контролюється інгаляційними ГКС, а також при недостатньому клінічному контролі БА за допомогою β-агоністів короткочасної дії, застосовуваних за необхідності. симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на ба.

Профілактика бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням.

Симптоматичне лікування сезонного та цілорічного риніту.

Застосування

Доза для пацієнтів (віком від 15 років) з ба або з ба та супутнім сезонним алергічним ринітом становить 10 мг (таблетка) на добу, ввечері.Для зменшення вираженості симптомів алергічного риніту час прийому слід підбирати індивідуально.

Загальні рекомендації. Терапевтична дія препарату Лукаст на показники контролю астми настає протягом 1 дня. Препарат можна застосовувати незалежно від їди. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати препарат Лукаст, навіть якщо досягнуто контролю бронхіальної астми, а також у періоди її загострення. Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими засобами, які містять ту ж діючу речовину – монтелукаст.

Немає потреби в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Дозування для чоловіків та жінок однакове.

Лікування препаратом Лукаст залежно від іншого лікування астми. Лукаст можна призначати додатково до існуючої терапії пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди. Лукаст можна застосовувати як додаткову терапію у разі, коли інгаляційні кортикостероїди в комбінації з короткодіючими β-агоністами як засоби першої допомоги не забезпечують адекватного клінічного контролю захворювання.

Препаратом не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Побічні ефекти

З боку нервової системи: головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі.

Загальні порушення: нездужання, спрага.

Побічні реакції, зареєстровані в постмаркетинговий період

З боку кровоносної та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, тривожність, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, психомоторну гіперактивність, тремор, депресії, порушення уваги, погіршення пам'яті, дезорієнтація, дуже рідко – суїцидальні наміри та поведінка.

З боку нервової системи: млявість та запаморочення, парестезії/гіпестезія, напади.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття.

З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові (АЛАТ, АсАТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).

З боку нирок та сечовивідних шляхів: енурез у дітей.

З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома,кропив'янка, свербіж, висипання, вузлувата еритема, мультиформна еритема.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

Загальні порушення та місцеві реакції: астенія/підвищена стомлюваність, відчуття дискомфорту, набряк, лихоманка. У поодиноких випадках при лікуванні монтелукастом хворих на бронхіальну астму описано виникнення носової кровотечі, синдрому Черджа — Строса (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Особливості застосування

Оскільки в препараті як допоміжна речовина міститься барвник е110, слід враховувати, що він може викликати алергічні реакції.

Пацієнтів слід попередити, що Лукаст не слід застосовувати для усунення гострих нападів бронхіальної астми, а також про те, що пацієнти повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у разі, якщо їм необхідно більше, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати терапію монтелукастом на інгаляційні або пероральні кортикостероїди. Немає даних, що свідчать про те, що дозу пероральних кортикостероїдів можна знизити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст (див. Побічні ефекти). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи ці явища пов'язані із застосуванням монтелукасту. Лікарі мають обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами. Пацієнтам необхідно повідомляти лікаря про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може розвиватися системна еозинофілія, іноді разом із клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Черджа — Стросс, лікування якого проводиться за допомогою системних кортикостероїдів. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зниженням дози або скасуванням кортикостероїдів. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов'язані з появою синдрому Черджа-Строс, неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам'ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, збільшення виразності легеневої симптоматики, ускладнень з боку серця та/або нейропатії. Пацієнти, у яких виникли вищезгадані симптоми, повинні пройти повторне обстеження, а схему лікування слід переглянути.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіриновою астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби.

Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, йому слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Вагітність. У період вагітності препарат можна призначати лише тоді, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали Лукаст під час вагітності, зрідка відзначали вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також інші препарати для лікування бронхіальної астми. Причинний зв'язок між застосуванням препарату Лукаст та виникненням мальформацій (вроджені дефекти кінцівок) не доведений.

Годування груддю. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.

Лукаст слід обережно призначати в період годування груддю, враховуючи співвідношення ризик/користу.

Діти. У цій лікарській формі застосовувати у дітей віком від 15 років. У дітей віком до 15 років слід застосовувати монтелукаст у формі жувальних таблеток.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Лукаст загалом впливає здатність керувати транспортними засобами чи іншими механізмами. Але слід враховувати ймовірність таких побічних ефектів із боку ЦНС, як запаморочення та сонливість.

Взаємодія

Монтелукаст можна призначати одночасно з іншими препаратами, які зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування ба. рекомендована клінічна доза монтелукасту не має значного клінічного впливу на фармококінетику таких препаратів, як теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетіндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, AUC для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізується СYР 3А4, 2С8 і 2С9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст приймати одночасно з індукторами СYР 3А4, 2С8, і 2С9, такими як фенітоїн, фенобарбітал і риф.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак клінічні дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст та розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою CYP 2C8 (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 та меншою мірою 2С9 та 3А4.У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора CYP 2C8 та 2С9) останній підвищував системну експозицію монтелукасту у 4,4 рази. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен врахувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з менш потужними інгібіторами CYP 3А4 не призводило до суттєвого підвищення системної експозиції монтелукасту.

Передозування

Ніякої спеціальної інформації щодо лікування передозування препарату лукаст немає. при тривалих дослідженнях пацієнтів з хронічною ба монтелукаст призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях - до 900 мг на добу протягом приблизно 1 тижня, при цьому клінічно важливі побічні реакції не виникали.

Під час постмаркетингового застосування та у клінічних дослідженнях надходили повідомлення про гостре передозування препарату Лукаст. Це стосувалося прийому препарату дорослими та дітьми у дозах, що перевищують 1000 мг (близько 61 мг/кг, дитина віком 42 місяці). Отримані клінічні та лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих та дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування небажаних явищ не зазначено. Найчастіше виявляли побічні ефекти, які відповідали профілю безпеки препарату Лукаст, включаючи біль у животі, сонливість, спрагу, біль голови, блювання і психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

При температурі не вище 30° c.