Кветирон 200 табл. п/о 200мг №30

Фармакологічні властивості

Кветіапін - атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін та його активний плазмовий метаболіт Кветіапін і норкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-нт2) і рецепторів дофаміну d1 і d2 в головному мозку. до екстрапірамідних побічних ефектів препарату кветирон у порівнянні з типовими антипсихотичними препаратами. Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

Інгібування норкветіапіном (NET), а також часткова агоністична дія на 5-HT ₁ A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності препарату Кветирон як антидепресант.

Фармакодинаміка. Відомо, що кветіапін активний у тестах антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення.

Кветіапін блокує агоністичне вплив на дофамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також підвищує концентрацію метаболітів дофаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D₂.

Відомо, що в ході доклінічних досліджень, в яких перевірялася тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності та відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів.

Кветіапін після тривалого застосування не призводив до надмірної чутливості дофамінових D-рецепторів.

Кветіапін у дозах, ефективних для блокади дофамінових D₂-рецепторів, викликав лише слабку каталепсію.

Для кветіапіну після його тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка виявлялася здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, у яких міститься дофамін.

Фармакокінетика. Всмоктування. Кветіапін після прийому внутрішньо добре всмоктується та активно метаболізується. При прийомі після їди не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну.У рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапіну становить 35% концентрації кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну в межах схваленого діапазону доз є лінійною.

Кветирон XR досягає C _max в плазмі крові приблизно через 6 годин після застосування (Т _max). Кветирон XR демонструє дозопропорційну фармакокінетику доз до 800 мг включно при застосуванні 1 раз на добу. C _max в плазмі крові та AUC для препарату Кветирон XR, який застосовується 1 раз на добу, порівняні з тими, що досягаються для такої ж загальної добової дози кветіапіну фумарату, таблеток з негайним вивільненням (Кветирон таблетки, покриті плівковою оболонкою), який застосовується 2 рази на добу. Їжа з високим вмістом жирів призводить до статистично достовірного підвищення C _max та AUC препарату Кветирон XR.

Розподіл. З білками плазми зв'язується близько 83% кветіапіну.

Метаболізм. Кветіапін активно метаболізується в печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді із сечею або калом. У ході досліджень в умовах in vitro встановлено, що CYP 3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, зумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення норкветіапіну відбувається переважно за участю ферменту CYP 3A4.

Кветіапін та деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro мають слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4 системи цитохрому Р450.

Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалося лише при концентрації, що в 5-50 разів перевищує концентрацію, яка досягається при застосуванні доз для людини в діапазоні 300-800 мг на добу.

На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що одночасне введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, зумовленого цитохромом P450.

Виведення. Т _½ кветіапіну та норкветіапіну становить відповідно близько 7 та 12 год. Близько 73% радіоактивної мітки виводиться із сечею та 21% ― з калом.

Середня молярна фракція вільного кветіапіну та активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить 5% введеної дози.

Особливі популяції

Стать. Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Пацієнти похилого віку. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% нижчий, ніж у пацієнтів віком 18-65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок.У пацієнтів із значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв/1,73 м ² ) середній кліренс кветіапіну в плазмі знижується приблизно на 25%, але індивідуальні величини кліренсу залишаються в межах діапазону, характерного для здорових осіб

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів із ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25%. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може підвищуватись концентрація кветіапіну в плазмі крові, і тому для пацієнтів цієї групи може знадобитися корекція дози (див. Застосування).

Діти. Існують фармакокінетичні дані, одержані у дітей, які приймали 400 мг кветіапіну 2 рази на добу. При отриманні терапевтичної дози рівні вихідної сполуки кветіапіну у дітей та підлітків (10–17 років) були загалом подібними до таких у дорослих, хоча C _max у дітей мала вищі значення, ніж у дорослих. AUC і C _max норкветіапіну були вищими, приблизно 62 і 49% у дітей (10-12 років) і 28 і 14% у підлітків (13-17 років) відповідно в порівнянні з дорослими.

Показання

Кветирон. шизофренія; біполярний розлад, включаючи маніакальні епізоди, пов'язані з біполярними розладами, та великі депресивні епізоди, пов'язані з біполярними розладами; профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких маніакальні напади зазнавали лікування кветіапіном.

Кветирон XR показаний для лікування:

• шизофренії, включаючи попередження рецидиву у пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримуючу терапію Кветироном XR;
• біполярного розладу, зокрема: для лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі; для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі; для запобігання наступному епізоду захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування кветіапіном є ефективним.

Кветирон XR показаний для супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивним розладом, у яких зафіксована субоптимальна відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку лікування лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки Кветірону XR.

Застосування

Кветирон - існують різні дози для кожного показання. дозу препарату та тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та тяжкості захворювання. для перорального застосування. Кветіапін можна приймати незалежно від їди.

Дорослі

Курсове лікування шизофренії. Кветіапін необхідно приймати 2 рази на день. У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50 мг, 2-й – 100 мг, 3-й – 200 мг, 4-й – 300 мг. Починаючи з 4-ї доби дозу підвищують до досягнення необхідного клінічного ефекту (не більше 300–450 мг на добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза Кветирону може становити 150–750 мг.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування пацієнтів із шизофренією – 750 мг.

Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами. Кветіапін необхідно приймати 2 рази на день. Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й – 200 мг, 3-й – 300 мг, 4-й – 400 мг. Надалі дозу підвищують (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг на добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити 200–800 мг на добу. Звичайна ефективна доза знаходиться в діапазоні 400-800 мг на добу.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування маніакальних епізодів – 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов'язаних із біполярними розладами. Кветіапін слід застосовувати 1 раз на день перед сном.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день - 50 мг, 2-й день - 100 мг, 3-й день - 200 мг, 4-й день - 300 мг. Добова доза, що рекомендується, — 300 мг. Відомо, що в ході клінічних досліджень не спостерігалося додаткової переваги групи застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для деяких пацієнтів. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов'язаних із непереносимістю препарату, можна розглянути питання щодо зниження дози до мінімальної – 200 мг. Лікування депресивних епізодів, пов'язаних із біполярним розладом, повинен призначати лікар із досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами. Для запобігання маніакальним, депресивним або змішаним епізодам при біполярному розладі пацієнти, які мали відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування в тій же дозі. Дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді та переносимості для кожного окремого пацієнта в межах діапазону добової дози 300–800 мг, яку призначають двічі на добу. Важливо, щоб підтримуючу терапію застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти похилого віку. Пацієнтам похилого віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, слід призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Може бути необхідно повільніше титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза повинна бути нижчою,ніж та, що застосовується у молодих пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування кожного окремого пацієнта. Середній кліренс кветіапіну знижено на 30–50% у пацієнтів похилого віку, порівняно з молодими пацієнтами.

Ефективність та безпека не оцінювали у пацієнтів віком від 65 років з депресивними епізодами в рамках біполярного розладу.

Порушення функції печінки та нирок. Для пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не є обов'язковою.

Кветіапін активно метаболізується у печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю Кветірон необхідно застосовувати з обережністю, особливо у початковий період лікування.

У пацієнтів з порушенням функції печінки лікування слід починати з дози 25 мг на добу. Дозу підвищують щодня на 25–50 мг на добу до досягнення ефективної, залежно від клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

Кветирон XR слід застосовувати 1 раз на добу натще (мінімум за 1 год до їди). Таблетки слід ковтати повністю, не розламуючи, не подрібнюючи і не розжовуючи.

Дорослі. Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі препарат Кветирон XR слід застосовувати принаймні за 1 годину до їди. Добова доза на початку терапії становить 300 мг на 1-й день і 600 мг на 2-й день. Добова доза, що рекомендується, — 600 мг, однак, якщо це клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг/добу. Дозу слід коригувати в межах діапазону ефективних доз – від 400 до 800 мг на добу – залежно від клінічної відповіді та переносимості. Для підтримуючої терапії при шизофренії немає потреби в корекції дози.

Для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі препарат Кветирон XR слід застосовувати перед сном 1 раз на добу. Загальна добова доза для перших 4 днів лікування становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Добова доза, що рекомендується, — 300 мг. Не зазначено додаткової переваги у групі застосування 600 мг у порівнянні з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для деяких пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар із досвідом лікування біполярного розладу. Для деяких пацієнтів у разі виникнення проблем, пов'язаних із непереносимістю препарату, можна розглянути питання щодо зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Для попередження наступного епізоду захворювання при біполярному розладі. Для запобігання наступним маніакальним, змішаним або депресивним епізодам при біполярному розладі пацієнти, у яких отримана відповідь на застосування Кветирону XR при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати прийом препарату Кветирон XR у тій же призначеній дозі ввечері.Дозу препарату Кветирон XR можна коригувати в межах діапазону доз 300-800 мг на добу в залежності від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості пацієнта. Важливо, щоб підтримуючу терапію застосовували мінімальні ефективні дози.

Для супутнього лікування депресивних епізодів при депресивних розладах Кветирон XR слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг на 1-й і 2-й день і 150 мг — на 3-й та 4-й день. При супутній терапії (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний ефект відмічений при дозах 150 і 300 мг/добу та при дозі. За більш високих доз існує підвищений ризик небажаних явищ. Тому лікаря необхідно переконатися, що для лікування застосовується мінімальна ефективна доза, починаючи з 50 мг на добу. Потреба у підвищенні дози зі 150 до 300 мг на добу повинна ґрунтуватися на оцінці стану окремого пацієнта.

Переклад із препарату Кветирон, таблетки з негайним вивільненням діючої речовини. Для більш зручного дозування пацієнтів, яких лікують окремими дозами препарату Кветирон (таблетки з негайним вивільненням діючої речовини), можна перевести на Кветирон XR в еквівалентній дозі загальної добової дози, яку приймають 1 раз на добу. Для підтримки клінічної відповіді може знадобитися період титрування дози.

Пацієнти похилого віку. Як і інші антипсихотики, Кветирон XR слід з обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку, особливо на початку лікування та добору дози. Може знадобитися більш повільне титрування дози препарату Кветирон XR, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж застосована у молодших пацієнтів. Середній плазмовий кліренс кветіапіну було знижено на 30–50% у хворих похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Лікування пацієнтів похилого віку слід розпочинати з дози 50 мг на добу. Дозу можна поступово підвищувати на 50 мг на добу до досягнення ефективної дози в залежності від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості лікування пацієнтом. Хворим похилого віку з депресивними епізодами при депресивних розладах прийом слід починати з 50 мг на добу в 1–3 день, підвищуючи дозу до 100 мг на добу на 4-й день і до 150 мг на добу на 8-й день. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу, починаючи з 50 мг на добу. Якщо, виходячи з оцінки стану конкретного пацієнта, необхідне підвищення дози до 300 мг на добу, цього не слід робити раніше, ніж через 22 дні лікування.

Порушення функції нирок. Немає потреби у корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки. Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Кветирон XR слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими порушеннями функції печінки,особливо у початковий період підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати з дози 50 мг на добу. Дозу можна збільшувати з кроком 50 мг на добу до досягнення ефективної дози в залежності від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості пацієнта.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату. одночасне застосування інгібіторів цитохрому р450 за4, таких як інгібітори віч-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон (див. взаємодії).

Побічні ефекти

Кветирон. при прийомі кветіапіну найчастіше можуть спостерігатися: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, синдром відміни, високий рівень тг у сироватці крові, підвищення рівня загального хс у сироватці крові, збільшення маси тіла, зниження рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Інші можливі побічні реакції. Частота побічних реакцій визначена так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до 1/10); нечасто (≥1/1000 до 1/100); рідко (≥1/10 000 до 1/1000); одиничні (1/10000); невідомо (частоту неможливо визначити з урахуванням існуючих даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто — зниження рівня гемоглобіну ²²; часто - лейкопенія ^1,28, зниження кількості нейтрофілів, підвищення рівня еозинофілів ²⁷; нечасто - нейтропенія ¹, тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів ¹³; рідко – агранулоцитоз ²⁶.

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість (включаючи алергічні шкірні реакції); поодинокі - анафілактичні реакції ⁵.

З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія ¹⁵ , зниження рівня загального Т ₄ ²⁴ , зниження рівня вільного Т < sub> 4 ²⁴ , зниження рівня загального Т ₃ ²⁴ , підвищення ТТГ ²⁴ ; нечасто - зниження рівня вільного Т ₃ 25 , гіпотиреоз; гіпотиреоїдизм ²¹; поодинокі – порушення секреції АДГ.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часто — підвищення рівня ТГ у сироватці крові ^10,30 , підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНГ) ^11,30 sup>, зниження рівня ЛПВЩ ^7,30, збільшення маси тіла ^8,30; часто - підвищення апетиту, підвищення рівня глюкози до величин, притаманних гіперглікемії ^6,30 ; нечасто - гіпонатріємія ¹⁹, цукровий діабет ^1,5, загострення цукрового діабету, рідко - метаболічний синдром ²⁹.

З боку психіки: часто — незвичайні сни, нічні кошмари, суїцидальні думки та поведінка ²⁰; рідко – сомнамбулізм та пов'язані з ним реакції, такі як розмови уві сні та пов'язані зі сном харчові розлади.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення ^4,16 , сонливість ^2,16 , головний біль, екстрапірамідні симптоми ^1,21 ; часто – дизартрія; нечасто судоми ¹, синдром неспокійних ніг, тардивна дискінезія ^1,5, втрата свідомості ^4,16.

З боку серця: часто - тахікардія ⁴, посилене серцебиття ²³; нечасто - подовження інтервалу QT ^1,12,18, брадикардія ³².

З боку судин: часто - ортостатична гіпотензія ^4,16 ; рідко – венозна тромбоемболія ¹.

З боку органу зору: часто — нечіткість зору.

З боку дихальної системи: часто - задишка ²³; нечасто – риніт.

З боку системи травлення: дуже часто — сухість у роті; часто - запор, диспепсія, блювання ²⁵; нечасто - дисфагія ⁷; рідко – панкреатит ¹, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення рівня трансаміназ (АлАТ ³), ГГТ³; нечасто - підвищення рівня АсАТ ³; рідко – жовтяниця ⁵, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: поодинокі — ангіоневротичний набряк ⁵, синдром Стівенса — Джонсона ⁵; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку опорно-рухового апарату: одиничні – рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — затримка сечовипускання.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: частота невідома — синдром відміни препарату у новонароджених ³¹.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — статева дисфункція; рідко приапізм, галакторея, набухання молочних залоз, порушення менструального циклу.

Загальні порушення: дуже часто - симптоми відміни ^1,9 ; часто - легка астенія, периферичні набряки,дратівливість, гіпертермія; рідко – злоякісний нейролептичний синдром ¹, гіпотермія.

Лабораторні показники: рідко - підвищення рівня КФК ⁷.

Примітки

¹ Див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ.

² Сонливість може відзначатися в перші 2 тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні кветіапіну.

³ Безсимптомне підвищення (зсув від норми до 3 верхньої межі норми (ВГН) у будь-який час) рівня трансаміназ (АЛАТ, АсАТ) або ГГТ спостерігали у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Таке підвищення було звичайно оборотним при продовженні лікування кветіапіном.

⁴ Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують α ₁ -адренорецептори, кветіапін часто може викликати ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією та (у) деяких пацієнтів) непритомністю, особливо в період підбору початкової дози (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

⁵ Підрахунок частоти цих побічних реакцій проводився тільки на основі постмаркетингових даних застосування кветіапіну, у лікарській формі зі швидким вивільненням.

⁶ Рівень глюкози в крові натще ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози в крові після їди ≥200 мг/дл (≥11 1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.

⁷ Підвищення частоти випадків дисфагії при застосуванні кветіапіну в порівнянні з плацебо спостерігали тільки в ході клінічних досліджень біполярної депресії.

⁸ Засновано на 7% збільшенні маси тіла в порівнянні з вихідним. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих.

⁹ Симптоми відміни, які спостерігалися частіше в ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудоту, головний біль, діарею, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через 1 тиж після припинення лікування.

¹⁰ Рівень ТГ ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пацієнти віком 18 років), як мінімум в одному випадку.

¹¹ Рівень ХС ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/ л) (пацієнти віком 18 років) як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня ХС ЛПНЩ ≥30 мг/дл (≥0,769 ммоль/л) відзначали дуже часто. Середнє значення серед пацієнтів з таким підвищенням становило 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

¹² Див. текст нижче.

¹³ Тромбоцити ≤100·10 ⁹ /л як мінімум в одному випадку.

¹⁴ Згідно з повідомленнями клінічних досліджень про побічні реакції підвищення рівня КФК у крові не пов'язане зі злоякісним нейролептичним синдромом.

¹⁵ Рівень пролактину (пацієнти віком 18 років) 20 мкг/л (869,56 пкмоль/л) у чоловіків; 30 мкг/л (1304,34 пкмоль/л) у жінок - у будь-який час.

¹⁶ Може призвести до падіння.

¹⁷ Рівень ХС ЛПВЩ 40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; 50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок - у будь-який час.

¹⁸ Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QT _C від 450 до ≥450 мс з підвищенням на ≥30 мс. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, у яких відзначалося зміщення клінічно значущого рівня, подібні до груп кветіапіну та плацебо.

¹⁹ Зміщення від 132 до ≤132 ммоль/л принаймні при одному обстеженні.

²⁰ Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялося під час терапії кветіапіном або відразу після припинення лікування (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ та ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

²¹ Див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ.

²² Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні при одному обстеженні спостерігалося у 11% пацієнтів, які отримували лікування кветіапіном, у всіх дослідженнях, включаючи відкриті. Для цих пацієнтів середнє максимальне зниження рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,50 г/дл.

²³ Ці події часто відзначали на тлі тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або основних серцевих/респіраторних захворювань.

²⁴ На основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення значень загального Т ₄ , вільного Т ₄ , загального Т ₃ і вільного Т ₃ склало 0,8 ВГН (пкмоль/л) та відхилення ТТГ склало 5 мМЕ/л у будь-який час.

²⁵ Відповідно до підвищення частоти випадків блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років).

²⁶ Відхилення кількості нейтрофілів від ≥1,5·10 ⁹ /л від базового до 0,5·10 ⁹ /л у час протягом лікування.

²⁷ Засновано на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення кількості еозинофілів склало 1·10 ⁹/л у будь-який час.

²⁸ Засновано на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового у всіх дослідженнях. Відхилення кількості лейкоцитів склало ≤3·10 ⁹/л у будь-який час.

²⁹ Згідно з повідомленнями про побічні реакції щодо метаболічного синдрому з усіх клінічних досліджень кветіапіну.

³⁰ У ході клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігали більше 1 разу посилення метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози в крові та ліпіди (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

³¹ Див. Застосування в період вагітності або годування груддю.

³² Може виникнути під час або невдовзі початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях про побічні реакції (брадикардію) та пов'язані з цим явища, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

При застосуванні нейролептиків дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночковій аритмії, поліморфній шлуночковій тахікардії (torsade de pointes), раптового неясного летального результату, зупинки серця, і такі ефекти є класоспецифічними.

Діти. Вказані вище побічні реакції, які спостерігалися у дорослих, відзначають і в дітей віком. Нижче наведено побічні реакції з високою частотою виникнення у цій віковій групі пацієнтів або які не спостерігали у дорослих пацієнтів.

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до 1/10); нечасто (≥1/1000 до 1/100); рідко (≥1/10 000 до 1/1000) та дуже рідко (1/10 000).

З боку ендокринної системи: дуже часто — підвищення рівня пролактину ¹.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часто — підвищення апетиту.

З боку нервової системи: дуже часто — екстрапірамідні симптоми ³; часто – синкопе.

Судинні порушення: дуже часто - підвищення АТ ².

З боку дихальної системи: часто – риніт.

З боку системи травлення: дуже часто — блювання.

Загальні порушення: часто — дратівливість ³.

Примітки

¹ Рівень пролактину (пацієнти віком 18 років) 20 мкг/л (869,56 пкмоль/л) у чоловіків; 26 мкг/л (1130,428 пкмоль/л) у жінок у будь-який час; у 1% пацієнтів відзначали підвищення рівня пролактину на 100 мкг/л.

² На основі відхилення вище клінічно значущих кордонів (адаптовані Національним інститутом охорони здоров'я критерії) або підвищення 20 мм рт. ст. для систолічного артеріального тиску або 10 мм рт. ст. для діастолічного АТ у будь-який час, отриманого з короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей та підлітків.

³ Частота відповідає спостерігається у дорослих, але дратівливість може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

Кветірон XR. При прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

Як і щодо інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією та периферичними набряками.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія ¹, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія ¹, анемія, агранулоцитоз.

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактична реакція ⁶.

Порушення з боку ендокринної системи: гіперпролактинемія ¹⁶, гіпотиреоїдизм ²², неадекватність секреції АДГ.

Порушення метаболізму та трофіки: посилення апетиту, гіпонатріємія ²⁰ , цукровий діабет ^{1, 5, 6} , метаболічний синдром.

Порушення з боку психіки: незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка ²¹ , сомнамбулізм та пов'язані з цим реакції, такі як розмови уві сні, розлади харчової поведінки уві сні .

Порушення нервової системи: запаморочення ¹⁷ , сонливість ^{2, 17} , головний біль, синкопальний стан ^{4, 17} , екстрапірамідні симптоми ^{1, 22} , дизартрія, судоми ^{1, 17} , епілепсія ¹ , синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія ^{1, 6} .

Порушення серцево-судинної системи: тахікардія ⁴ , ортостатична гіпотензія ^{4, 17} ,венозна тромбоемболія ¹, відчуття серцебиття.

Порушення з боку органу зору: нечіткість зору.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: риніт, задишка.

Порушення з боку травної системи: сухість у роті, запор, диспепсія, дисфагія ⁸, блювання, панкреатит, кишкова непрохідність/заворот кишок.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: жовтяниця ⁶, гепатит ⁶.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк ⁶, синдром Стівенса — Джонсона ⁶, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: рабдоміоліз.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: сексуальна дисфункція, пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, менструальні розлади. Синдром відміни у новонароджених.

Загальні порушення та стани в місці введення: симптоми відміни (припинення застосування) ^{1, 10} , легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, злоякісний нейролептичний синдром ¹ , пірексія, гіпотермія.

Зміни лабораторних показників: підвищення рівня ТГ у сироватці крові ¹¹, підвищення рівня загального ХС (переважно ХС ЛПНЩ) ¹², зниження рівня ХС ЛПВЩ ¹⁸ , збільшення маси тіла ⁹ , зниження рівня гемоглобіну ²³ , підвищення рівня трансаміназ (АлАТ, АсАТ) ³ у сироватці крові , зменшення кількості нейтрофілів, підвищення вмісту глюкози в крові до гіперглікемічних рівнів ⁷ , підвищення рівня ГГТ, зменшення кількості тромбоцитів ¹⁴ , подовження інтервалу QT ^{1, 13, 19} , підвищення рівня КФК у крові ¹⁵ .

¹ Див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ.

² Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тижнів лікування і зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну.

³ Безсимптомне підвищення рівня сироватки крові трансаміназ (АЛАТ, АсАТ) або ГГТ відмічено у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Таке підвищення, як правило, є оборотним при продовженні лікування кветіапіном.

⁴ Як і інші антипсихотичні препарати з блокуючою дією на α ₁ -адренорецептори, кветіапін часто може індукувати виникнення ортостатичної гіпотензії,супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких пацієнтів - синкопе, особливо в період підбору початкової дози (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

⁵ Дуже рідко повідомлялося про загострення наявного цукрового діабету.

⁶ Визначення частоти цих небажаних реакцій базується лише на постмаркетингових даних застосування кветіапіну у лікарській формі зі швидким вивільненням.

⁷ Рівень глюкози в крові натще 126 мг/дл (7,0 ммоль/л) або після їди 200 мг/дл (11,1 ммоль/л), як щонайменше, в одному випадку.

⁸ Підвищення частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну в порівнянні з плацебо відмічено лише в ході клінічних досліджень біполярної депресії.

⁹ Засноване на 7% збільшенні маси тіла в порівнянні з вихідним. Виникає переважно протягом перших тижнів лікування.

¹⁰ Симптоми відміни, які реєстрували частіше в ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудоту, головний біль, діарею, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота виникнення таких реакцій виражено знижувалася через 1 тиж після припинення лікування.

¹¹ ТГ 200 мг/дл (2,258 ммоль/л) (пацієнти віком 18 років) або 150 мг/дл (1,694 ммоль/л) (пацієнти віком 18 років) ) принаймні під час одного обстеження.

¹² ХС 240 мг/дл (6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком 18 років) або 200 мг/дл (5,172 ммоль/л) (пацієнти у віці 18 років) принаймні під час одного обстеження. Підвищення рівня ХС ЛПНЩ 30 мг/дл (0,769 ммоль/л) фіксували дуже часто. Середнє значення зміни серед пацієнтів, у яких відмічено підвищення, становило 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

¹³ Див. текст нижче.

¹⁴ Тромбоцити 100·10 ⁹ /л як мінімум в одному випадку.

¹⁵ Виходячи з повідомлень клінічних досліджень про побічні реакції, підвищення рівня КФК у крові не пов'язане зі злоякісним нейролептичним синдромом.

¹⁶ Рівень пролактину (пацієнти віком 18 років) 20 мкг/л (869,56 пкмоль/л) у чоловіків; 30 мкг/л (1304,34 пкмоль/л) у жінок - у будь-який час.

¹⁷ Може призвести до зниження.

¹⁸ ХС ЛПВЩ 40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків, 50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

¹⁹ Тривалість інтервалу QT від 450 до ≥450 мс зі збільшенням на ≥30 мс.

²⁰ Зміщення від 132 до ≤132 ммоль/л принаймні під час одного обстеження.

²¹ Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки