Клопідогрель-Фармекс табл. п/о 75мг №30

Переклад інструкції моз

Інструкція

З медичного застосування лікарського засобу

Клопідогрель-фармекс

(clopidogrel-pharmex)

Склад:

Діюча речовина: clopidogrel; 1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату в перерахунку на клопідогрель 75 мг; безводний;

оболонка: опадрай II рожевий (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172))

Лікарська форма. h2>

Таблетки, покриті оболонкою

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, покриті оболонкою рожевого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори агрегації тромбоцитів, крім гепарину.

Код АТХ B01A C04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Клопідогрель селективно пригнічує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоциту та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ і, таким чином, пригнічує агрегацію тромбоцитів. Для утворення активної інгібіції агрегації тромбоцитів потрібна біотрансформація клопідогрелю. Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів, індуковану іншими агоністами шляхом блокування підвищення активності тромбоцитів вивільненим АДФ. Клопідогрель необоротно модифікує АДФ-рецептори тромбоцитів. Таким чином, тромбоцити, що взаємодіють із клопідогрелем, змінюються до кінця їх життєвого циклу. Нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.

З першого дня застосування препарату у повторних добових дозах 75 мг виявляється суттєве уповільнення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Ця дія прогресивно посилюється та стабілізується між 3-м та 7-м днями. При стабільному стані середній рівень пригнічення агрегації під дією добової дози становить 75 мг від 40% до 60%. Агрегація тромбоцитів та тривалість кровотечі повертаються до вихідного рівня в середньому через 5 днів після припинення лікування.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому разової та повторних доз 75 мг на добу клопідогрель швидко всмоктується. Середні пікові концентрації у плазмі незміненого клопідогрелю (близько 2,2–2,5 нг/мл після одноразової дози (75 мг перорально) досягалися приблизно через 45 хвилин після прийому дози. Абсорбція становить не менше 50% за даними екскреції метаболітів клопідогрелю із сечею.

Розподіл. Клопідогрель та основний (неактивний) метаболіт, що циркулює в крові, in vitro оборотно зв'язуються з білками плазми людини (98% та 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в межах широкого діапазону концентрацій.

Метаболізм. Клопідогрель екстенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo існує два основних шляхи його метаболізму: один відбувається за участю естераз і призводить до гідролізу з утворенням неактивної похідної карбонової кислоти (що становить 85% від усіх метаболітів, що циркулюють у плазмі), а до іншого залучені ферменти системи цитохрому P450. Спочатку клопідогрель перетворюється на проміжний метаболіт 2-оксо-клопідогрель. Внаслідок подальшого метаболізму 2-оксо-клопідогрелю утворюється тіолове похідне — активний метаболіт. In vitro цей метаболічний шлях опосередкований ферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний метаболіт клопідогрелю (тіолове похідне), який був виділений in vitro, швидко і незворотно зв'язується з рецепторами на тромбоцитах, тим самим перешкоджаючи агрегації тромбоцитів.

Виведення. Через 120 годин після прийому внутрішньо міченого ¹⁴ C-клопідогрелю у людини приблизно 50% мітки виводилося із сечею і близько 46% з калом. Після перорального прийому разової дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелю становить близько 6 годин. Період напіввиведення основного (неактивного) метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин після одноразового та багаторазового застосування препарату.

Фармакогенетика.

Відомо, що клопідогрель активується кількома поліморфними ферментами CYP450. CYP2C19 бере участь в утворенні активного метаболіту, так і проміжного метаболіту 2-оксо-клопідогрелю. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю та антитромбоцитарні ефекти, за даними вимірювання агрегації тромбоцитів ex vivo, відрізняються залежно від генотипу CYP2C19. Алель CYP2C19*1 відповідає повністю функціонуючого метаболізму, тоді як алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 відповідають нефункціонуючого метаболізму. Алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є відповідальними за більшість алелей, які послаблюють функцію, у пацієнтів європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас із зниженим метаболізмом. Інші алелі, асоційовані з відсутнім чи ослабленим метаболізмом, трапляються значно рідше. До них належать CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8, проте у населення вони зустрічаються значно рідше.

Особливі категорії пацієнтів. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю не досліджувалися у наведених нижче особливих категорій пацієнтів.

Ниркова недостатність.Після регулярного застосування 75 мг клопідогрелю на добу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5-15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було менш вираженим (25%) порівняно з таким же ефектом у здорових добровольців, а час кровотечі було продовжено майже так само, як і у здорових добровольців, які отримували 75 мг клопідогрелю на добу. Клінічна переносимість була хорошою у всіх пацієнтів.

Печінкова недостатність. Після регулярного прийому 75 мг клопідогрелю на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було таким самим, як і у здорових добровольців. Середнє збільшення часу кровотечі також було однаковим в обох групах.

Расова приналежність. Поширеність алелів CYP2C19, які викликають проміжну та слабку метаболічну активність CYP2C19, відрізняється залежно від расової/етнічної приналежності (див. розділ «Фармакогенетика»). Існують обмежені дані щодо пацієнтів монголоїдної раси, які дають змогу оцінити клінічне значення генотипування цього CYP.

Клінічні характеристики.

Покази.

Профілактика проявів атеротромбозу у дорослих:

• у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування – через кілька днів, але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування – через 7 днів, але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій (ураження артерій та атеротромбоз судин нижніх кінцівок);
• у хворих на гострий коронарний синдром:
• на гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), у тому числі у пацієнтів, яким був встановлений стент у ході проведення черезшкірної коронарної ангіопластики, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК);
• з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (у хворих, які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія).

Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних подій при фібриляції передсердь. Клопідогрель у комбінації з АСК показаний дорослим пацієнтам з фібриляцією передсердь, які мають щонайменше один фактор ризику виникнення судинних подій, у яких існують протипоказання до лікування антагоністами вітаміну К (АВК) та які мають низький ризик виникнення кровотеч, для профілактики атеромботермічних , у тому числі інсульту.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. тяжка печінкова недостатність. гостра кровотеча (наприклад, виразка або внутрішньочерепний крововилив).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, застосування яких супроводжується підвищенням ризику кровотеч. через потенційний адитивний ефект існує підвищений ризик геморагічних ускладнень, тому одночасне застосування таких лікарських засобів із клопідогрелем потребує обережності (див. розділ «особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування препарату Клопідогрель-Фармекс з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча застосування клопідогрелю в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетичний профіль S-варфарину або міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у пацієнтів, які протягом тривалого часу отримують лікування варфарином, одночасне застосування клопідогрелю та варфарину збільшує ризик кровотечі через існування незалежного впливу гемостаз.

Інгібітори глікопротеїнових рецепторів IIb/IIIа. Клопідогрель слід обережно призначати пацієнтам, які отримують інгібітори глікопротеїнових рецепторів IIb/IIIа (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетилсаліцилова кислота (АСК). Ацетилсаліцилова кислота не змінює інгібіторної дії клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Однак одночасне застосування 500 мг АСК 2 рази на добу протягом одного дня не спричиняло суттєвого збільшення часу кровотечі, подовженої внаслідок прийому клопідогрелю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем та ацетилсаліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»). Незважаючи на це, клопідогрель та АСК спільно можна застосовувати до 1 року (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Гепарин. Існують дані про те, що клопідогрель не вимагав коригування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем та гепарином з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

Тромболітичні засоби. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда при одночасному застосуванні клопідогрелю,Частота випадків клінічно значущих кровотеч подібна до тієї, яка спостерігається за умови введення тромболітичних засобів і гепарину одночасно з АСК.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Одночасне застосування клопідогрелю та напроксену збільшує кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень щодо взаємодії препарату з іншими нестероїдними протизапальними засобами досі не з'ясовано, чи збільшується ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма нестероїдними протизапальними засобами. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема інгібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем (див. розділ «Особливості застосування»).

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Необхідно з обережністю застосовувати одночасно СІЗЗЗ з клопідогрелем через те, що СІГЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик виникнення кровотеч.

Одночасне застосування інших препаратів. Оскільки клопідогрель перетворюється на свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, застосування препаратів, що знижують активність цього ферменту, швидше за все, призведе до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелю в плазмі, а також до зниження клінічної ефективності. Слід уникати одночасного застосування препаратів, які пригнічують активність CYP2C19.

До препаратів, що пригнічують активність CYP2C19, належать омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідин, карбамазепін та ефавіренц.

Інгібітори протонної помпи (ІПП). Омепразол у дозі 80 мг 1 раз на добу, при одночасному застосуванні з клопідогрелем або в межах 12 годин між прийомами цих препаратів, знижував концентрацію активного метаболіту в крові на 45% (навантажувальна доза) та 40% (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням пригнічення агрегації тромбоцитів на 39% (навантажувальна доза) та 21% (підтримуюча доза). Очікується, що взаємодія езомепразолу з клопідогрелем аналогічна.

В результаті обсерваційного та клінічного випробувань отримано суперечливі дані про клінічні наслідки цих фармакокінетичних (ФК) та фармакодинамічних (ФД) взаємодій з погляду розвитку основних кардіоваскулярних подій. Як запобіжний захід, не слід одночасно з клопідогрелем застосовувати омепразол або езомепразол.

Менш виражене зниження концентрації метаболіту в крові спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу.

При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу плазмові концентрації активного метаболіту зменшилися на 20% (навантажувальна доза) та на 14% (підтримуюча доза).Це зниження супроводжувалося зменшенням середнього показника придушення агрегації тромбоцитів на 15% та 11% відповідно. Отримані результати вказують на можливість одночасного застосування клопідогрелю та пантопразолу.

Немає доказів того, що інші лікарські засоби, що зменшують продукування кислоти в шлунку, такі як Н ₂ -блокатори (за винятком циметидину, який є інгібітором CYP2C19) або антациди, впливають на антитромбоцитарну активність клопідогрелю.

Комбінація з іншими лікарськими засобами. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії, якщо клопідогрель застосовували одночасно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрелю залишалася практично не зміненою при одночасному застосуванні фенобарбіталу, циметидину або естрогену.

Фармакокінетика дигоксину та теофіліну не змінюється при одночасному застосуванні клопідогрелю. Антациди не впливають на рівень поглинання клопідогрелю.

Карбоксильні метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому P4502C9. Потенційно це може призвести до збільшення рівня в плазмі таких препаратів як фенітоїн і толбутамід, і НПЗП, які метаболізуються P4502C9. Фенітоїн та толбутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.

Лікарські засоби, що є субстратами ферменту CYP2C8. Було показано, що клопідогрель збільшує експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in vitro показали, що це збільшення експозиції репаглініду зумовлене пригніченням ферменту CYP2C8 глюкуронідним метаболітом клопідогрелю. Враховуючи ризик збільшення концентрацій у плазмі, одночасне застосування клопідогрелю та лікарських засобів, які виводяться з організму переважно за допомогою метаболізму, опосередкованого ферментом CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел), потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»).

За винятком інформації про взаємодію зі специфічними лікарськими засобами, наведеною вище, досліджень щодо взаємодії клопідогрелю з лікарськими засобами, які зазвичай призначають хворим на атеротромбоз, не проводили. Однак у пацієнтів, які застосовували одночасно інші препарати, включаючи діуретики, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи кальцію, засоби, які знижують рівень холестерину, коронарні вазодилататори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), протиепілептичні препарати IIIa, не виявлено клінічно значимих побічних реакцій.

Особливості застосування.

Кровотеча та гематологічні розлади.через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних дій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливу кровотечу (див. розділ «побічні реакції»). як і інші антитромбоцитарні засоби, клопідогрель слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а також у разі застосування пацієнтами аск, гепарину, інгібіторів глікопротеїну iib/iiiа або нестероїдних протизапальних засобів. 2. необхідно уважно стежити за проявами у хворих на симптоми кровотечі, у тому числі прихованої кровотечі, особливо в перші тижні лікування та/або після інвазивних процедур на серці та хірургічних втручань. одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі планового хірургічного втручання, яке тимчасово не потребує застосування антитромбоцитарних засобів, лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (в т. ч. стоматолога) про те, що вони приймають клопідогрель, перед призначенням будь-якої операції або перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель продовжує тривалість кровотечі, тому його слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової та внутрішньоочної).

Хворих слід попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо або в комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж зазвичай, і що вони повинні повідомляти лікаря про кожен випадок незвичайної (за місцем або тривалістю) кровотечі.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю, іноді навіть після короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічними проявами, нирковою дисфункцією або лихоманкою. ТТП є потенційно небезпечним станом, який може призводити до смерті, і тому потребує негайного лікування, у тому числі й проведення плазмаферезу.

Придбана гемофілія. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії після застосування клопідогрелю. У випадках підтвердженого ізольованого збільшення АЧТВ (активованого часткового тромбопластинового часу), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, питання про діагностування придбаної гемофілії має бути розглянуте.Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні перебувати під наглядом лікаря та отримувати лікування, застосування клопідогрелю має бути припинено.

Нещодавно перенесений ішемічний інсульт. Через недостатність даних не рекомендується призначати клопідогрель у перші 7 днів після гострого ішемічного інсульту.

Цитохром Р450 2С19 (CYP2C19). Фармакогенетика: у пацієнтів із генетично зниженою функцією CYP2C19 спостерігається менша концентрація активного метаболіту клопідогрелю в плазмі та менш виражений антитромбоцитарний ефект. Наразі існують тести, що дозволяють виявити генотип CYP2C19 у пацієнта.

Оскільки клопідогрель перетворюється на свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, що знижують активність цього ферменту, швидше за все, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелю в плазмі крові. Однак клінічне значення цієї взаємодії не з'ясовано. Тому як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»; перелік інгібіторів CYP2C19 наведено в розділі «Фармакокінетика»).

Перехресна реактивність між тієнопіридинами. Пацієнтів слід перевірити на наявність в анамнезі гіперчутливості до інших тієнопіридинів (таких як тіклопідин, прасугрель), тому що існують дані про перехресну алергію між тієнопіридинами (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування тіенопіридинів може призвести до виникнення від легенів до тяжких алергічних реакцій, таких як висипання, набряк Квінке, або гематологічних реакцій, таких як тромбоцитопенія та нейтропенія. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції та/або гематологічні реакції на один тієнопіридин, можуть мати підвищений ризик розвитку тієї ж чи іншої реакції на інший тієнопіридин. Моніторинг на перехресну реактивність рекомендується.

Порушення функції нирок. Терапевтичний досвід застосування клопідогрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений, тому таким пацієнтам слід призначати препарат з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та ризиком виникнення геморагічного діатезу обмежений, тому таким хворим клопідогрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Допоміжні речовини. Клопідогрель-Фармекс містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.

Клопідогрель-Фармекс містить олію рицинова гідрогенізована,яке може спричинити розлад шлунка та діарею.

Особливі вказівки щодо знищення залишків та відходів. Невикористаний препарат або відходи слід знищити відповідно до місцевих вимог.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки немає клінічних даних про застосування клопідогрелю в період вагітності, небажано призначати клопідогрель вагітним жінкам.

Досліди на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого негативного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плоду, пологи та постнатальний розвиток.

Невідомо, чи екскретується клопідогрель у грудне молоко у жінок. Дослідження на тваринах показали, що препарат екскретується у грудне молоко. Тому під час лікування препаратом Клопідогрель-Фармекс годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та хворі похилого віку. клопідогрель приймати по 75 мг 1 раз на добу, незалежно від їди.

Для хворих з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікування клопідогрелем починати з одноразової дози навантаження 300 мг, а потім продовжувати дозою 75 мг 1 раз на добу ( з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у дозі 75–325 мг на добу). Оскільки застосування вищих доз АСК збільшує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу ацетилсаліцилової кислоти 100 мг. Оптимальної тривалості лікування формально не встановлено. Існують дані, що свідчать про застосування препарату до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.

Хворим на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST клопідогрель призначати по 75 мг 1 раз на добу, починаючи з одноразової навантажувальної дози 300 мг у комбінації з АСК, із застосуванням тромполітичних препаратів або без них. Лікування хворих з 75 років розпочинати без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід розпочинати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні 4 тижні. Користь від застосування комбінації клопідогрелю з АСК понад чотири тижні при цьому захворюванні не вивчалася.

Пацієнтам з фібриляцією передсердь клопідогрель застосовувати в одноразовій добовій дозі 75 мг. Разом із клопідогрелем слід розпочати та продовжити застосування АСК (у дозі 75–100 мг на добу).

У разі пропуску прийому дози:

• якщо з моменту, коли потрібно було приймати чергову дозу, пройшло менше 12 годин:пацієнт повинен негайно прийняти пропущену дозу, а наступну дозу приймати вже у звичайний час;
• якщо минуло більше 12 годин, пацієнт повинен приймати наступну чергову дозу у звичайний час та не подвоювати дозу з метою компенсації пропущеної дози.

Діти та підлітки. Безпека та ефективність застосування препарату дітям та підліткам не встановлені.

Ниркова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Печінкова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому його не слід застосовувати пацієнтам до 18 років.

Передозування.

При передозуванні клопідогрелем може спостерігатися продовження часу кровотечі з подальшими ускладненнями. у разі виникнення кровотечі рекомендується симптоматичне лікування.

Антидот фармакологічної активності клопідогрелю невідомий. При необхідності негайної корекції продовженого часу кровотечі дія клопідогрелю може бути припинена шляхом переливання тромбоцитарної маси.

Побічні реакції.

Побічні реакції розподілені за системою «орган-клас», частота їх виникнення визначена таким чином: часто (від 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до

Кровотеча є найпоширенішою побічною реакцією, воно найчастіше виникає в перший місяць лікування. З боку крові та лімфатичної системи. Нейтропенія, включаючи важку нейтропенію. Дуже рідко, частота невідома*. Гранулоцитопенія, анемія. З боку серця. Дуже рідко, частота невідома*.

З боку імунної системи

Дуже рідко, частота невідома. Сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції, перехресна гіперчутливість між тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрель) (див. розділ «Особливості застосування») *.

Психічні порушення.

Дуже рідко, частота невідома*. Галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи.

Нечасто. Внутрішньочерепні кровотечі (у деяких випадках - з летальним кінцем), головний біль, парестезія, запаморочення.

Дуже рідко, частота невідома*. Зміна смакового сприйняття.

З боку органів зору.

Нечасто. Крововиливи в область ока (кон'юнктивальне, окулярне, ретинальне).

З боку органів слуху та лабіринту.

Рідко. Вертиго.

З боку судин.

Часто. Гематома.

Дуже рідко, частота невідома*. Тяжкий крововилив, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто. Кровотеча з носа.

Дуже рідко, частота невідома*. Кровотечі респіраторного шляху (кровохаркання, легеневі кровотечі), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто. Шлунково-кишкова кровотеча, діарея, абдомінальний біль, диспепсія.

Нечасто. Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм.

Рідко. Ретроперитонеальний крововилив.

Дуже рідко, частота невідома*. Шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним кінцем, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарний), стоматит.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко, частота невідома*. Гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників печінкової функції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто. Підшкірний крововилив.

Нечасто. Висипання, свербіж, внутрішньошкірні крововиливи (пурпура).

Дуже рідко, частота невідома*. Бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, медикаментозний синдром гіперчутливості, медикаментозна еритематозні або ексфоліативні висипання , екзема, плоский лишай.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко. Гінекомастія

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Дуже рідко, частота невідома*. Кістково-м'язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто. Гематурія.

Дуже рідко, частота невідома*.Гломерулонефрит; підвищення рівня креатиніну в крові.

Загальні порушення.

Часто. Кровотеча у місці ін'єкції.

Дуже рідко, частота невідома*. Гарячка.

Зміни у результатах лабораторних показників.

Нечасто. Подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів та тромбоцитів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції.

* — інформація із частотою «частота невідома».

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3 блістери у картонній пачці.

Категорія відпустки.

За рецептом.

Виробник.

ТзОВ «фармекс груп».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 08301, київська обл., місто бориспіль, вулиця шевченка, будинок 100.