Карведилол Сандоз табл. 12,5мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. карведилол - це блокатор адренорецепторів, який має численні ефекти. він блокує α1-, β1- і β2-адренорецептори підтверджено захисний вплив карведилолу на органи. та антиоксидантними властивостями. приписується s(–) енантіомеру. Карведилол не проявляє власної симпатоміметичної активності (ВСМА). Як і пропранолол, він має мембраностабілізуючі властивості. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему шляхом β-блокади, зменшуючи вивільнення реніну. Тому утримання води є рідкісним явищем.

Карведилол знижує периферичний судинний опір шляхом блокади α ₁ -адренорецепторів. Карведилол знижує АТ, підвищення якого спричинене фенілефрином, агоністом α ₁ -адренорецептора, але не підвищення, спричинене ангіотензином II.

Карведилол не має небажаного впливу на ліпідний профіль. Нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої щільності та ліпопротеїнів низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ) не змінюється.

Клінічна ефективність

АГ. Карведилол призводить до зниження АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією завдяки поєднанню β-блокади та α₁-опосередкованої вазодилатації. Зниження АТ не пов'язане із супутнім підвищенням загального периферичного опору, який спостерігається при застосуванні чистих β-адреноблокаторів. ЧСС трохи знижується. Ниркова перфузія та функція нирок зберігаються. Було встановлено, що під час лікування карведилолом ударний об'єм серця зберігається, тоді як ОПСС знижується. Карведилол не впливає на кровопостачання окремих органів та судин, таких як нирки, скелетні м'язи, передпліччя, ноги, шкіра, головний мозок чи сонні артерії. Холодні кінцівки та рання стомлюваність при фізичному навантаженні спостерігаються рідко. Тривалі антигіпертензивні ефекти карведилолу були доведені у кількох контрольованих подвійних сліпих дослідженнях.

ІХС. У пацієнтів з ІХС карведилол має антиішемічні (збільшення загального часу під навантаженням, часу під навантаженням до появи депресії сегмента ST 1 мм, а також часу до появи стенокардії) та антиангінальними властивостями,які зберігаються протягом тривалої терапії. Дослідження гострих гемодинамічних ефектів показали, що карведилол значно зменшує потребу міокарда у кисні та активність симпатичної нервової системи. Крім того, знижуються переднавантаження (тиск у легеневій артерії та тиск у легеневих капілярах) та постнавантаження шлуночків (ОПСС).

Суб'єктивні показники. Карведилол не впливав на якість життя, пов'язану зі здоров'ям (первинну кінцеву точку в одному дослідженні), яку вимірювали за допомогою стандартного опитувальника. Однак у більшості досліджень спостерігалося значне покращення загального стану щодо оцінки як пацієнтів, так і дослідника.

Порушення функції нирок. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень з великою кількістю пацієнтів (4000) з легким та помірним хронічним порушенням функції нирок свідчив на користь лікування карведилолом пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з симптоматичною серцевою недостатністю або без неї з точки зору зниження загальної смертності, а також частоти розвитку серцевої недостатності.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому капсул 25 мг у здорових осіб карведилол швидко абсорбується, причому C _max у плазмі крові, яка досягається приблизно через 1,5 год (T_max), дорівнює 21 мг / л. Існує лінійна залежність між значеннями C _max та дозою.

Після перорального прийому карведилол піддається значному метаболізму першого проходження, внаслідок чого абсолютна біодоступність у здорових людей становить близько 25%. Карведилол являє собою рацемічну суміш, а S-(-)-енантіомери, як виявилося, метаболізуються швидше, ніж R-(+)-енантіомери. що забезпечує абсолютну пероральну біодоступність 15% порівняно з 31% для R-(+)-енантіомерів. C _max R-карведилолу в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку S-карведилолу. Дослідження in vitro показали, що карведилол є субстратом транспортера відтоку Р-глікопротеїну. Роль Р-глікопротеїну щодо доступності карведилолу також підтверджувалася у здорових осіб in vivo.

Розподіл. Карведилол Сандоз є високоліпофільним, а його зв'язування з білками плазми становить близько 95%. Його обсяг розподілу (Vd _SS ) коливається від 1,5 до 2 л/кг.

Біотрансформація. У всіх досліджених видів тварин і людей Карведилол Сандоз практично повністю метаболізується в печінці шляхом окислення і кон'югації до декількох метаболітів. Деметилювання та гідроксилювання на фенольному кільці призводять до отримання трьох активних метаболітів з β-блокуючою активністю. У тварин метаболіт 4′-гідроксифенол має у 13 разів більш потужну β-блокуючу активність, ніж карведилол.У порівнянні з карведилолом зазначені три активні метаболіти виявляють слабкий вазодилатуючий ефект. Значення C активних метаболітів через 1 год досягло наступних значень: М2 - 3,9 нг/мл, М4 - 4,1 нг/мл, М5 - 3,3 нг/мл (близько 20% значення карведилолу, C _max - 49 нг/мл).

Крім того, 2 гідроксикарбазольні метаболіти є дуже сильними антиоксидантами, активність яких у 30–80 разів потужніша за активність карведилолу.

Фармакокінетичні дослідження у людей показали, що окисний метаболізм карведилолу є стереоселективним. Результати дослідження in vitro свідчать, що різні ізоферменти цитохрому Р450, включаючи CYP 2D6, CYP 3A4, CYP 2E1, CYP 2C9 та CYP 1A2, можуть бути задіяні у процесах окислення та гідроксилювання.

Дослідження у здорових осіб та пацієнтів показали, що R-енантіомери метаболізуються переважно під впливом CYP 2D6, а S-енантіомер – переважно під впливом CYP 2D6 та CYP 2C9.

Генетичний поліморфізм. Результати дослідження клінічної фармакокінетики у людей показали, що CYP 2D6 відіграє важливу роль у метаболізмі R- та S-карведилолу. Таким чином, у повільних метаболізаторів CYP 2D6 концентрація R- та S-карведилолу у плазмі крові підвищується. Значення генотипу CYP 2D6 для фармакокінетики R- та S-карведилолу було також підтримано у популяційному дослідженні фармакокінетики, тоді як інші дослідження не підтвердили це спостереження. Це вказує на те, що генетичний поліморфізм CYP 2D6 може мати обмежену клінічну значущість.

Виведення. Після перорального прийому T _½ Карведилолу Сандоз становить близько 6-10 годин. Після одноразової дози 50 мг карведилолу близько 60% дози секретується з жовчю у вигляді метаболітів і виводиться протягом 11 днів з калом. Після одноразового перорального прийому лише близько 16% виводиться із сечею у вигляді карведилолу. Менше 2% незміненої речовини виводиться із сечею. Після внутрішньовенної інфузії 12,5 мг у здорових добровольців кліренс карведилолу становить близько 600 мл/хв, а T _½ — близько 2,5 год. У всіх осіб T_½ капсули 50 мг становив близько 6,5 год, що відповідає дійсному періоду напівабсорбції капсули. Після перорального прийому загальний кліренс S-карведилолу приблизно вдвічі перевищує значення кліренсу R-карведилолу.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок. Довгострокова терапія карведилолом не впливає на ауторегуляцію ниркової перфузії або клубочкову фільтрацію.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією з нирковою недостатністю не відзначено суттєвих змін T _½ і C _max у плазмі крові. У пацієнтів з порушенням функції нирок значення AUC зростає на 40-50%,а нирковий кліренс вихідної речовини зменшується. Проте зміни фармакокінетичних показників незначні.

Кілька відкритих досліджень показали, що карведилол є ефективним засобом у пацієнтів з нирковою артеріальною гіпертензією. Те саме стосується і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, пацієнтів на діалізі та хворих, які перенесли трансплантацію нирки. Після перорального прийому 10 мг карведилолу C _max у плазмі крові досягається через 5 годин як у дні діалізу, так і в дні без діалізу. Через 24 години речовина не визначається в плазмі.

Карведилол призводить до поступового зниження АТ як у дні діалізу, так і в дні і без діалізу. Гіпотензивний ефект можна порівняти з тим, що спостерігається у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Карведилол не виводиться при діалізі, оскільки він не проходить через діалізну мембрану, можливо через дуже високий ступінь зв'язування з білками плазми крові.

Знання, отримані в порівняльному дослідженні у пацієнтів на гемодіалізі, показують, що карведилол перевершує дилтіазем з точки зору ефективності при тихій ішемії.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з цирозом печінки продемонстрували, що AUC карведилолу у пацієнтів з порушенням функції печінки зростає у 6,8 рази порівняно з таким самим показником у здорових осіб.

Отже, карведилол протипоказаний до застосування у пацієнтів з клінічно очевидним порушенням функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ЗАСТОСУВАННЯ, розділ Особливі інструкції щодо добору дози).

Пацієнти із серцевою недостатністю. У дослідженні 24 пацієнтів японської національності з серцевою недостатністю кліренс R- та S-карведилолу був значно нижчим, ніж оцінюваний раніше у здорових людей. Ці результати вказують на те, що серцева недостатність істотно впливає на фармакокінетику R- та S-карведилолу.

Пацієнти похилого віку. Фармакокінетика Карведилолу Сандоз залежить від віку пацієнтів. Концентрація карведилолу у плазмі крові пацієнтів похилого віку на 50% вища, ніж у молодих пацієнтів. У пацієнтів похилого віку C _max та AUC можуть зростати. У таких випадках потрібна корекція дози.

Вік не суттєво впливав на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У дослідженні у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією не виявлено різниці у профілі небажаних ефектів у порівнянні з молодими пацієнтами. Подальше дослідження, до якого входили пацієнти похилого віку з ІХС, не виявило жодних відмінностей для молодих пацієнтів з погляду повідомлень про небажані явища. Тому пацієнтам похилого віку не потрібна корекція початкової дози.

Пацієнти дитячого віку. Дослідження у дітей та підлітків показало, що кліренс,скоригований за масою тіла у дітей та підлітків, значно вищий, ніж у дорослих.

Показання

Есенційна аг легкого та середнього ступеня.

• Профілактика серцевих нападів при хронічній стенокардії.

• Лікування стабільної серцевої недостатності від легкого до тяжкого ступеня (клас II-IV за класифікацією NYHA) ішемічного або кардіоміопатичного походження в комплексній терапії зі стандартним лікуванням (діуретики, дигоксин, інгібітори АПФ) .

Застосування

Есенційна аг. дорослі. Початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів. після цього рекомендується лікування із застосуванням дози 25 мг 1 раз на добу. якщо ефект недостатній, добову дозу можна поступово підвищувати до 50 мг за 1 або 2 прийоми на добу (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні). максимальна доза при АГ становить 50 мг.

Пацієнти похилого віку. Початкова доза – 12,5 мг 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів цієї дози достатньо для належного контролю артеріального тиску. Якщо ефект недостатній, дозу можна поступово підвищувати максимум до 50 мг за 1 або 2 прийоми на добу.

Стенокардія. Початкова доза становить 12,5 мг двічі на день протягом перших 2 днів. Після цього рекомендується лікування із застосуванням дози 25 мг двічі на добу. Якщо ефект недостатній, дозу можна поступово підвищувати максимум до 100 мг за 2 прийоми (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні).

Пацієнти похилого віку. Зазвичай не слід перевищувати дозу 25 мг двічі на добу.

Лікування стабільної серцевої недостатності від легкого до тяжкого ступеня (клас II-IV за класифікацією NYHA). Слід добирати дозу індивідуально та ретельно контролювати стан пацієнта під час фази титрування.

Дозу дигіталісу, діуретиків та інгібіторів АПФ слід стабілізувати до початку лікування препаратом Карведилол Сандоз.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг двічі на добу протягом 2 тижнів. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово підвищувати (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні) до 6,25 мг двічі на добу, а потім - до 12,5 мг двічі на добу (2 рази по 1 таблетці Карведилолу Сандоз 12,5 мг) і нарешті - до 25 мг двічі на добу (2 рази по 1 таблетці Карведилолу Сандоз 25 мг). Дозу слід титрувати до максимальної дози, яку добре переносить пацієнт.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг двічі на добу у пацієнтів з масою тіла до 85 кг та 50 мг двічі на добу у пацієнтів з масою тіла понад 85 кг.

Перед підвищенням дози лікар повинен оглянути пацієнта з метою виявлення симптомів загострення серцевої недостатності, вазодилатації (падіння артеріального тиску, запаморочення) або брадикардії.Тимчасові загострення серцевої недостатності або з появою набряків слід лікувати з супутнім застосуванням підвищених доз діуретиків. Тим не менш, може знадобитися зниження дози препарату Карведилол Сандоз або тимчасове припинення лікування. Якщо Карведилол Сандоз був відмінений протягом більше 2 тижнів, терапія повинна бути відновлена ​​із застосуванням дози 3,125 мг з поступовим підвищенням (з інтервалом щонайменше кожні 2 тижні), як описано вище. Симптоми вазодилатації спочатку слід усувати зниженням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, дозу інгібіторів АПФ слід зменшити з подальшим зниженням дози Карведилолу Сандоз. За таких обставин не можна збільшувати дозу Карведилолу Сандоз до зникнення симптомів загострення серцевої недостатності та вазодилатації.

Особливі інструкції щодо добору дози. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушенням функції нирок. Необхідну дозу слід визначити окремо для кожного пацієнта. Відповідно до показників фармакокінетики препарату Карведилол Сандоз пацієнтам із серцевою недостатністю та помірним та тяжким порушенням функції нирок корекції дози Карведилолу Сандоз не потрібно (див. Фармакокінетика).

Пацієнти з порушенням функції печінки. При клінічних проявах порушення функції печінки застосування препарату Карведилол Сандоз протипоказане (також див. Фармакокінетика та ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Спосіб застосування. Таблетки слід ковтати, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Таблетки не обов'язково приймати разом із їжею. Однак пацієнти з серцевою недостатністю повинні приймати таблетки з їжею, щоб уповільнити абсорбцію та знизити частоту розвитку ортостатичних ефектів. Лікування препаратом Карведилол Сандоз зазвичай є тривалим. Як і у випадку з іншими β-адреноблокаторами, відміна карведилолу не повинна бути різкою, а відбуватися шляхом зниження дози протягом декількох днів (наприклад зниження дози наполовину з 3-денними інтервалами). Це особливо важливо для пацієнтів із супутньою ІХС.

Діти. Безпеку та ефективність препарату Карведилол Сандоз у пацієнтів віком до 18 років не досліджували. Застосування Карведилолу Сандоз у дітей не рекомендується.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючих або інших допоміжних речовин у складі препарату;яким потрібне допоміжне в/в інотропне лікування; хобл;
• алергічний риніт

;

• набряк гортані;
• легеневе серце;
• дисфункція синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);
• важка гіпотензія (систолічний АТ 85 мм рт. ст.);
• AV-блокада II та III ступеня;
• важка брадикардія (менше 45-50 уд./хв у стані спокою);
• кардіогенний шок;
• серцевий напад із ускладненнями;
• порушення функції печінки з клінічними проявами;
• метаболічний ацидоз;
• супутнє застосування інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО-В);
• повільний метаболізм дебрізохіна та мефенітоіну;
• годування груддю.

Побічні ефекти

Частота появи побічних реакцій не залежить від дози, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії.

Частота побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до 1/10: нечасто – від ≥1/1000 до 1/100; рідко від ≥1/10 000 до 1/1000; дуже рідко – 1/10 000.

Порушення крові та лімфатичної системи: часто – анемія, рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – серцева недостатність; часто – брадикардія, набряк, гіперволемія, затримка рідини; нечасто – AV-блокада, стенокардія.

З боку органу зору: часто — порушення зору, знижена сльозотеча (сухість в очах), подразнення очей.

З боку травного тракту: часто - нудота, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі; нечасто – запор; рідко – сухість у роті.

Загальні порушення: дуже часто — астенія (втомлюваність); часто - набряк, біль.

З боку травної системи: дуже рідко – підвищення рівня АлАТ, АсАТ та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ).

З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість (алергічні реакції).

Інфекції та інвазії: часто – пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку обміну речовин та харчування: часто — збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, порушення контролю глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів із наявним цукровим діабетом.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: часто — біль у кінцівках.

З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення,головний біль; часто - непритомність, переднепритомний стан; нечасто – парестезії.

Психіатричні розлади: часто — депресія, пригнічений настрій; нечасто - розлади сну, кошмари, галюцинації, втрата свідомості; дуже рідко - психоз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – печінкова недостатність та відхилення функції нирок у пацієнтів з дифузним судинним захворюванням та/або нирковою недостатністю; рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – нетримання сечі у жінок.

З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто — еректильна дисфункція.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: часто — задишка, набряк легень, бронхіальна астма у схильних пацієнтів; рідко – закладеність носа.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — шкірні реакції (наприклад алергічний висип, дерматит, кропив'янка, свербіж, псоріатичні та лишайні ураження шкіри); дуже рідко – шкірні реакції (наприклад, мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

З боку судин: дуже часто – артеріальна гіпотензія; часто - ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (холодні кінцівки, захворювання периферичних судин, загострення кульгавості і синдром Рейно, що перемежується), АГ.

Опис окремих побічних реакцій. Запаморочення, непритомність, головний біль та астенія, як правило, мають легкий характер і частіше виникають на початку лікування.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю погіршення серцевої недостатності та затримки рідини можуть виникати при підвищенні доз карведилолу (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Серцева недостатність була поширеним небажаним явищем у пацієнтів, які отримують плацебо та карведилол (14,5 та 15,4% відповідно), у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда.

Зворотне погіршення функції нирок спостерігалося під час терапії карведилолом у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з низьким АТ, ІХС та дифузною судинною хворобою та/або фоновою серцевою недостатністю (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Крім того, спостерігалося наступне:

• збільшення кількості скарг у пацієнтів з переміжною кульгавістю або синдромом Рейно;
• погіршення діагностованої серцевої недостатності в окремих випадках;
• легке пошкодження печінки (поодинокі випадки) (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ);
• шкірні поразки,аналогічні поразкам при червоному плоскому лишаї;
• ініціювання або загострення псоріазу;
• через можливе збільшення опору дихальних шляхів у пацієнтів зі схильністю до бронхоспастичних реакцій можуть виникнути труднощі з диханням або напади бронхіальної астми (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Постреєстраційний досвід. Протягом періоду післяреєстраційного застосування карведилолу були зареєстровані подані нижче побічні реакції. Оскільки повідомлення про ці реакції надходять від груп пацієнтів, кількість яких невідома, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та/або визначити причинний зв'язок із впливом лікарського засобу.

З боку обміну речовин та харчування. Завдяки своїм β-блокуючим властивостям препарат може спричинити появу латентного цукрового діабету, погіршення проявів існуючого цукрового діабету та порушення контролю рівня глюкози в крові (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Спостерігалося порушення регуляції рівня глюкози у крові (гіпоглікемія).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Алопеція. Тяжкі небажані шкірні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса - Джонсона (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. В окремих випадках повідомлялося про нетримання сечі у жінок. Симптом зникає після відміни препарату.

Особливості застосування

Слід з обережністю застосовувати препарат при таких станах:

• дитячий вік;
• лабільна або вторинна АГ;
• нестабільна стенокардія;
• повна блокада ніжки пучка Гіса;
• термінальна стадія перфузії периферичних артерій (наприклад, синдрому Рейно), оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть спричинити появу або загострення симптомів артеріальної недостатності;
• перенесений нещодавно інфаркт міокарда;
• тенденція до зниження АТ при зміні становища (ортостаз);
• пацієнти, які отримують супутні певні гіпотензивні препарати (блокатори α ₁ -рецепторів)

.

Гіперчутливість. При застосуванні блокаторів β-адренорецепторів існує ризик підвищення чутливості до алергенів та частоти виникнення серйозних реакцій гіперчутливості (наприклад, порушення серцево-судинної регуляції, бронхоспазм, задишка, шок) у пацієнтів з серйозними реакціями гіперчутливості в анамнезі та пацієнтів, які отримують десенсібілі.Тому в таких випадках рекомендується застосовувати препарат із обережністю.

Тяжкі шкірні реакції (SCAR). Під час лікування карведилолом були зареєстровані дуже рідкісні випадки тяжких небажаних шкірних реакцій, таких як токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса - Джонсона (див. Побічні ефекти), Карведилол не слід застосовувати у пацієнтів з важкими шкірними реакціями, які можуть бути пов'язані з карведилолом.

Псоріаз. Пацієнтам з псоріазом в анамнезі слід призначати β-адреноблокатори, у тому числі Карведилол Сандоз, тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Синдром скасування. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутньою ІХС, які вимагають відміни застосування препарату Карведилол Сандоз, слід поступово знижувати дозу. Це стосується всіх інших блокаторів β-адренорецепторів.

Брадикардія. У клінічних дослідженнях у 2% пацієнтів із артеріальною гіпертензією та 9% пацієнтів із серцевою недостатністю спостерігалася брадикардія. Якщо ЧСС 55 уд/хв, дозу слід зменшити. Артеріальна гіпотензія була зареєстрована у 9,7% і втрата свідомості – у 3,4% пацієнтів із серцевою недостатністю, а відповідні показники у пацієнтів, які отримували плацебо, становили 3,6 та 2,5% відповідно. Ризик виникнення таких ефектів був найвищим у перші 30 днів лікування. Цей період відповідає фазі титрування (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

У пацієнтів похилого віку високий артеріальний тиск може знизитися після першого прийому препарату Карведилол Сандоз.

Гіпертиреоз. Завдяки β-блокуючій активності карведилол може маскувати симптоми гіпертиреозу, такі як тахікардія. При раптовій відміні препарату можливе посилення гіпертиреозу та розвиток гіпертиреоїдного кризу.

Цукровий діабет. Особливо ретельний моніторинг необхідний пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки лікування препаратом Карведилол Сандоз може проводити рівень глюкози у крові. Пацієнтів з цукровим діабетом слід поінформувати про те, що Карведилол Сандоз може посилити резистентність до інсуліну та маскувати або зменшувати симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардію. Неселективні бета-адреноблокатори можуть загострити гіпоглікемію, індуковану інсуліном, і затримати нормалізацію рівня глюкози в сироватці крові. Слід регулярно перевіряти рівень глюкози в крові та у разі потреби коригувати дози інсуліну або пероральних протидіабетичних препаратів.

У пацієнтів із серцевою недостатністю та супутнім цукровим діабетом лікування препаратом Карведилол Сандоз може призвести до загострення гіперглікемії, що потребує посилення гіпоглікемічної терапії. Рекомендується уважно стежити за рівнем глюкози в крові при застосуванні препарату Карведилол Сандоз, коригувати дози або, якщо необхідно, припинити прийом препарату.

У пацієнтів з АГ та супутнім цукровим діабетом,у яких не потрібне застосування інсуліну, карведилол не впливав на рівень глюкози в крові натще і після їди, а також на глікозильований гемоглобін А ₁ . Також не була потрібна корекція дози протидіабетичних препаратів.

У пацієнтів з цукровим діабетом, яким не був потрібний інсулін, карведилол не надавав статистично значущого впливу на результати тесту на толерантність до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією без цукрового діабету зі зниженою інсуліновою реакцією (метаболічним синдромом) карведилол трохи покращив інсулінову реакцію. Те саме спостерігалося у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом, яким не був потрібний інсулін.

Контактні лінзи. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають бути проінформовані про можливе зменшення сльозотечі.

Серцева недостатність. Під час фази титрування препарату Карведилол Сандоз у пацієнтів із серцевою недостатністю були зареєстровані випадки збільшення симптомів серцевої недостатності, поява набряків. Якщо виникають такі симптоми, дозу діуретиків слід збільшити, тоді як доза препарату Карведилол Сандоз повинна залишатися незмінною до стабілізації стану пацієнта. Може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Карведилол Сандоз або припинення лікування (див. Застосування).

Пацієнтам з декомпенсованою серцевою недостатністю, які вже отримують дигіталіс (наприклад дигоксин), діуретики та/або інгібітори АПФ, слід з обережністю призначати Карведилол Сандоз, оскільки дигіталіс і Карведилол Сандоз можуть уповільнювати AV-провідність, а Кар може підвищити рівень дигіталісу (див. ВЗАЄМОДІЇ).

Функція нирок при серцевій недостатності. Під час лікування карведилолом у пацієнтів з декомпенсованою серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічним АТ 100 мм рт. ст.), ІХС або іншими судинними порушеннями та/або нирковою недостатністю спостерігалося оборотне погіршення функції нирок. Після скасування застосування засобу показники функції нирок повернулися до вихідних рівнів. Під час фази титрування слід контролювати стан нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю за наявності факторів ризику. Якщо спостерігається погіршення, слід зменшити дозу або припинити лікування.

Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою слід призначати Карведилол Сандоз лише за умови достатньої блокади α-рецепторів. Хоча Карведилол Сандоз поєднує у собі ці дві фармакологічні властивості, досі немає відповідного досвіду. Тому слід обережно застосовувати Карведилол Сандоз у пацієнтів феохромоцитомою.

Стенокардія Принцметалу. Препарати з неселективною β-блокуючою активністю можуть спровокувати біль у грудях у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Клінічний досвід застосування карведилолу у таких пацієнтів відсутній,хоча α-блокуюча активність карведилолу може запобігти розвитку таких симптомів. Однак слід обережно застосовувати Карведилол Сандоз у пацієнтів з підозрою на наявність стенокардії Принцметалу.

ХОЗЛ. Блокатори β-адренорецепторів можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам із хронічним захворюванням легень не рекомендується застосовувати ці препарати. Карведилол Сандоз, тим не менш, можна обережно призначати пацієнтам зі слабко вираженим захворюванням легень у разі неефективності інших препаратів. При призначенні препарату Карведилол Сандоз слід обережно використовувати мінімальну ефективну дозу, щоб зменшити пригнічення ендогенних та екзогенних β-антагоністів. Через збільшення опору дихальних шляхів може виникнути утруднення дихання.

Пацієнти з ХОЗЛ були зареєстровані для участі у клінічних дослідженнях, якщо вони не потребували пероральних та інгаляційних препаратів для лікування цього захворювання. Необхідно суворо дотримуватись рекомендованої дози, яка має бути знижена при появі першої ж підозри на бронхоспазм під час фази титрування (див. ВЗАЄМОДІЯ).

Порушення функції печінки. Під час лікування карведилолом іноді спостерігалося легке ушкодження клітин печінки. У контрольованих дослідженнях у пацієнтів з АГ частота виникнення порушення функції печінки, зареєстрованої побічної реакції, склала 1,1% (13 з 1142 осіб) у пацієнтів, які отримували карведилол, та 0,9% (4 з 462 осіб) у пацієнтів, які отримували плацебо. . Один пацієнт, який отримував карведилол у плацебо-контрольованому дослідженні, був виключений через дисфункцію печінки.

У контрольованих дослідженнях у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю частота порушення функції печінки, зареєстрованого побічного ефекту, становила 5,0% (38 з 765 осіб) у пацієнтів, які отримували карведилол, та 4,6% (20 з 437 осіб) у пацієнтів, які отримували плацебо.

3 пацієнтів, які отримували лікування карведилолом (0,4%), та 2 пацієнтів, які отримували лікування плацебо (0,5%), виключили з плацебо-контрольованих досліджень внаслідок дисфункції печінки.

Було встановлено, що пошкодження печінки є оборотним і виникає у вигляді незначних клінічних симптомів після короткострокової та тривалої терапії. Не зареєстровано летального наслідку внаслідок дисфункції печінки. Лабораторні тести слід проводити при перших симптомах/ознаках дисфункції печінки (наприклад, сверблячки, потемніння сечі, стійкої анорексії, жовтяниці, болі при пальпації у верхньому правому квадранті або незрозумілих грипоподібних симптомах). Якщо лабораторні показники пацієнта підтверджують наявність ушкодження печінки або жовтяниці, слід припинити прийом карведилолу та не відновлювати лікування.

Пацієнту слід надати такі рекомендації:

• не слід переривати або припиняти лікування препаратом Карведилол Сандоз без консультації з лікарем;
• пацієнти з серцевою недостатністю повинні звернутися до лікаря, якщо вони помітять ознаки або симптоми загострення серцевої недостатності (збільшення маси тіла або задишку);
• у пацієнтів може знижуватися АТ під час перебування в положенні стоячи, яке може призвести до запаморочення, а в окремих випадках до втрати свідомості: такі пацієнти повинні сісти або лягти при появі таких симптомів;
• пацієнти зі стомленням та запамороченням не повинні керувати транспортними засобами або виконувати небезпечні завдання, це також стосується всіх пацієнтів на початку лікування та в період титрування дози;
• пацієнти повинні звертатися до лікаря, якщо відзначають запаморочення або непритомність під час фази титрування

;

• слід приймати Карведилол Сандоз під час їжі;
• хворі на цукровий діабет повинні повідомляти лікаря про кожну зміну рівня глюкози в крові;
• пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні бути поінформовані про можливе зменшення сльозотечі

.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Клінічний досвід застосування карведилолу у вагітних обмежений. Дослідження на тваринах показують репродуктивну токсичність. Потенційний ризик у людини невідомий.

За відсутності абсолютної необхідності карведилол не слід застосовувати під час вагітності.

Блокатори β-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода, викидня або передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть спостерігатися несприятливі наслідки (особливо гіпоглікемія та брадикардія). Новонароджені у постнатальний період можуть наражатися на підвищений ризик розвитку серцевих та легеневих ускладнень. Дослідження на тваринах не надали доказів тератогенності карведилолу.

Карведилол протипоказаний у період годування груддю. Під час лікування карведилолом годування груддю слід припинити. Дослідження на тваринах продемонстрували, що карведилол та/або його метаболіти екскретуються в молоко щурів. Невідомо, чи він екскретується в грудне молоко людини. Більшість бета-адреноблокаторів, зокрема ліпофільних речовин, потрапляють у людське молоко в різній кількості.

Лікування блокаторами β-адренорецепторів має бути припинено за 48-72 години до очікуваної дати народження. Якщо це неможливо, необхідно спостерігати новонароджених протягом перших 48-72 годин життя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.Такі дослідження не проводили. Через можливі побічні реакції (наприклад, запаморочення, стомлюваність) при лікуванні препаратом Карведилол Сандоз слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Особливу увагу слід приділяти на початку лікування після підвищення дози, при застосуванні інших лікарських засобів або при поєднанні з алкоголем.

Взаємодія

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив карведилолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Карведилол є як субстратом, так і інгібітором Р-глікопротеїну. Таким чином, при одночасному застосуванні карведилолу біодоступність лікарських засобів, що транспортуються за допомогою','','Карведилол Сандоз табл. 12,5мг №30