Фелодип табл. 10мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. фелодип - вазоселективний блокатор кальцієвих каналів з переважною дією на судини аналогічно дигідропіридину, який знижує пекло шляхом опору. В терапевтичних дозах фелодипін вибірково впливає на гладкі м'язи артеріол, не здійснює безпосереднього впливу на скоротливість міокарда та провідну систему серця. виявляє незначну натрійуретичну та діуретичну дію, а відповідно, не відбувається затримка рідини в організмі

Фелодип ефективний при різних ступенях АГ. адренорецепторів, діуретики або інгібітори АПФ для підвищення антигіпертензивної дії. Фелодип знижує систолічний та діастолічний АТ і його можна призначати у разі ізольованої систолічної гіпертензії. Фелодип зберігає свою антигіпертензивну ефективність у комбінації з НПЗП.

Фелодип має антиангінальну та протиішемічну дію завдяки впливу на баланс між споживанням та насиченням міокарда киснем. Фелодип знижує судинний опір коронарних судин. Кровотік через коронарні судини та насичення міокарда киснем підвищується завдяки дилатації епікардіальних артерій та артеріол. Фелодип ефективно попереджає утворення та розвиток спазму коронарних судин. Зниження системного АТ знижує постнавантаження на лівий шлуночок та потребу міокарда в кисні.

Фелодип покращує переносимість навантаження та зменшує частоту виникнення нападів у пацієнтів зі стабільною стенокардією навантаження. Фелодип зменшує частоту симптоматичної та латентної форми ІХС у пацієнтів з вазоспастичною формою стенокардії.

Фелодип є ефективним препаратом, який добре переноситься дорослими пацієнтами незалежно від віку, раси, а також особами з супутніми захворюваннями, такими як застійна серцева недостатність, бронхіальна астма та інші обструктивні захворювання легень, ниркова недостатність, цукровий діабет, подагра, гіперліпідемія, феномен Рейно, а також пацієнтами після трансплантації нирок. Фелодип не впливає на глікемію та ліпідний профіль.

Механізм дії. Основна фармакодинамічна особливість фелодипіну полягає у високій судинній селективності. Міогенно-активні гладкі м'язи резистентних артеріол особливо чутливі до дії фелодипіну. Фелодипін пригнічує електричну та скорочувальну активність гладких м'язів судин, впливаючи на кальцієві канали у клітинній мембрані.

Гемодинамічні ефекти. Первинний гемодинамічний ефект фелодипіну полягає у зниженні ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. Цей ефект є дозозалежним. Загалом зниження АТ відзначається через 2 години після одноразового прийому і триває не менше 24 годин, а співвідношення Т/Р (trough/peak — співвідношення кінцевого та пікового ефекту) досягає показників значно вище 50%. Існує позитивне співвідношення між концентрацією препарату в плазмі крові, рівнем зниження периферичного судинного опору та зниженням артеріального тиску.

Вплив на функцію серця. У терапевтичних дозах фелодипін не впливає на скоротливість серця, AV-провідність та рефрактерний період AV-вузла. Фелодипін позитивно впливає на функцію лівого шлуночка, що підтверджується вимірами фракції викиду та систолічного об'єму у пацієнтів із серцевою недостатністю. Прийом фелодипіну не пов'язаний із нейрогуморальною активацією. Ймовірно, фелодипін не впливає на тривалість життя пацієнтів. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією можливе застосування фелодипіну у разі дисфункції лівого шлуночка. Гіпотензивна терапія фелодипіном пов'язана із значною регресією існуючої гіпертрофії лівого шлуночка.

Вплив на функцію нирок. Фелодипін має незначну натрійуретичну та діуретичну дію, оскільки знижує канальцеву реабсорбцію натрію. Затримку натрію та рідини в організмі відзначають у разі прийому інших судинозвужувальних препаратів. Фелодипін не впливає на добове виведення калію чи альбуміну. Судинний опір нирок знижується після прийому фелодипіну. Нормальна швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) не змінюється. У пацієнтів з порушенням функції нирок у процесі лікування фелодипіном ШКФ може підвищуватись.

У пацієнтів, які приймають циклоспорин після трансплантації нирок, фелодипін знижує АТ, покращує кровотік у нирках та ШКФ. Фелодипін може покращувати функціонування трансплантату на ранніх стадіях після трансплантації.

Ефективне зниження артеріального тиску особливо корисне для пацієнтів з цукровим діабетом.

Фармакокінетика. Всмоктування та розподіл. Фелодип повністю всмоктується з травного тракту після перорального прийому таблетки з модифікованим вивільненням. Біодоступність становить близько 15% у людей і не залежить від прийнятої дози протягом терапевтичного інтервалу. 99% фелодипіну зв'язується з білками плазми, переважно з альбумінами. Завдяки особливостям лікарської форми модифіковане вивільнення фелодипіну пролонгує фазу всмоктування та забезпечує його рівномірну концентрацію у плазмі протягом 24 год.

Метаболізм та виведення. Фелодип переважно метаболізується у печінці, всі його метаболіти неактивні. Т _½ фелодипіну становить 24 год. При тривалому застосуванні акумуляція діючої речовини не відбувається.

У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції печінки концентрація фелодипіну в плазмі крові вища, ніж у пацієнтів молодого віку. Фармакокінетика фелодипіну не змінюється у пацієнтів з порушенням функції нирок, у тому числі на гемодіалізі. Близько 70% дози препарату виводиться із сечею, а 30% – з калом у формі метаболітів. У незміненому вигляді із сечею виводиться менше 0,5% дози.

Показання

Есенційна аг. профілактичне лікування хронічної стабільної стенокардії

Застосування

Аг. дорослі (включаючи літніх пацієнтів): режим дозування визначається індивідуально.

Терапію починають із дози 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна зменшити до 2,5 мг або підвищити, або додати інший антигіпертензивний препарат. Як правило, підтримуюча доза становить 5-10 мг один раз на добу.

Стенокардія. Режим дозування завжди визначається індивідуально.

Терапія починається з дози 5 мг 1 раз на добу. При необхідності цю дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна доза становить 20 мг на добу.

У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни фармакокінетики незначні, тому корекція дози не потрібна.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та стенокардією з тяжкими порушеннями функції печінки терапевтичну дозу фелодипіну необхідно знизити (рекомендована доза 2,5 мг на добу).

Для осіб похилого віку початкова доза 2,5 мг 1 раз на добу може бути достатньою.

Спосіб застосування: препарат приймають вранці, перед їдою або після легкого сніданку. Таблетки не розжовують, не ділять і не розчавлюють. Таблетки необхідно ковтати цілими та запивати водою.

Протипоказання

Алергічна реакція на фелодипін та інші дигідропіридини (теоретичний ризик розвитку перехресної реактивності) або на інші компоненти препарату; декомпенсована серцева недостатність; нестабільна стенокардія; лівого желудочка.клінічно значимий аортальний стеноз.

Побічні ефекти

Як і інші блокатори кальцієвих каналів, препарат може викликати гіперемію обличчя, головний біль, серцебиття, запаморочення та втому. ці реакції є тимчасовими та найчастіше виявляються на початку лікування та/або при підвищенні дози. також можуть виникнути залежно від дози набряки в області кісточок, які є наслідком прекапілярної вазодилатації, а не схильністю до затримки рідини в організмі. у пацієнтів із запаленням ясен або з періодонтитом може виникнути абсцес ясен. цього можна уникнути за дотримання гігієни порожнини рота. як і при застосуванні інших дигідропіридинів, у поодиноких випадках відзначали погіршення проявів стенокардії,переважно на початку лікування.

Наступні побічні ефекти були зареєстровані у клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період моніторингу лікарського засобу.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості (кропив'янка та ангіоневротичний набряк).

З боку нервової системи: головний біль, порушення сну, сонливість, запаморочення, парестезії, неспокій, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія.

З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча.

З боку серцево-судинної системи: посилення проявів стенокардії (особливо на початку лікування), переважно у пацієнтів із симптоматичною ІХС, синкопе, відчуття посиленого серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда. Периферичний набряк (ступінь набряку в ділянці кісточок залежить від дози), артеріальна гіпотензія, лейкоцитокластичний васкуліт.

З боку репродуктивної системи: сексуальна дисфункція.

З боку сечовидільної системи: часте сечовипускання.

З боку травної системи: нудота, гінгівіт, гіперплазія ясен, біль у животі, блювання, періодонтит, діарея, запор, сухість у роті.

З боку функції печінки та жовчного міхура: підвищення рівня печінкових ферментів, холестатичний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія, припливи (особливо на початку лікування, коли підвищується або вводиться висока доза), висипання, свербіж, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, вузлувата еритема.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, тремор.

Системні порушення та місцеві реакції: підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла.

Особливості застосування

Як і у випадку з іншими вазодилататорами, препарат фелодип може викликати в окремих випадках сильну гіпотензію з тахікардією, яка у чутливих пацієнтів може призвести до ішемії міокарда.

Ефективність та безпека фелодипіну в лікуванні злоякісної гіпертензії не вивчали.

Фелодипін з обережністю призначають пацієнтам з тяжкою дисфункцією лівого шлуночка.

Грейпфрутовий сік підвищує пікові плазмові концентрації та біодоступність препарату, можливо, через взаємодію з флавоноїдами у фруктовому соку.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або при мальабсорбції глюкози-галактози не можна застосовувати цей препарат.

Період вагітності та годування груддю. Фелодипін протипоказаний під час вагітності.

Фелодипін може проникати у грудне молоко, але невідомо, чи він негативно впливає на новонароджених.Однак через обмежені дані щодо безпеки застосування препарату у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, Фелодипін не можна використовувати в період годування груддю.

Діти. Препарат не призначають дітям.

Взаємодія

Одночасне застосування речовин, що взаємодіють з ферментною системою цитохрому p450 3a4, може вплинути на рівні фелодипіну в плазмі крові.

Інгібітори ензимів, такі як циметидин, ранітидин, еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, саквінавір і хінідин, підвищують концентрацію фелодипіну в плазмі крові, тому може виникнути необхідність зниження його дози при одночасному застосуванні з цим.

Індуктори ферментів, такі як фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, барбітурати та звіробій (hypericum perforatum), можуть знижувати концентрацію фелодипіну в плазмі крові, тому, можливо, знадобиться застосування доз вище рекомендованих пацієнтам, які приймають даний препарат.

Фелодипін може підвищувати концентрацію такролімусу. У разі одночасного застосування фелодипіну та такролімусу необхідно контролювати концентрацію такролімусу в плазмі крові та відповідно коригувати дозу.

Грейпфрутовий сік підвищує рівень фелодипіну в плазмі крові, а також його біодоступність через наявність у ньому флавоноїдів, тому його не можна застосовувати одночасно з фелодипіном.

Антигіпертензивні препарати пролонгують гіпотензивну дію фелодипіну.

Симпатоміметики знижують ефект фелодипіну.

Корекція дози не потрібна при одночасному застосуванні фелодипіну з дигоксином.

Фелодипін не впливає на частку вільних фракцій інших препаратів, які характеризуються значним зв'язуванням з білками плазми, наприклад варфарин.

Передозування

Може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою гіпотензією, яка іноді може супроводжуватися брадикардією.

Лікування. При тяжкій артеріальній гіпотензії показано симптоматичне лікування. Слід надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими нагору ногами. При брадикардії атропін вводять 0,5-1 мг. Якщо цього недостатньо, необхідно заповнити ОЦК за допомогою інфузії, наприклад, декстрози, 0,9% розчину натрію хлориду, поліглюкіну. Можна призначити симпатоміметики з переважною дією на α₁-адренорецептори.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °C.