Азомекс табл. 5мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. амлодипін — рацемічна суміш s(–)- та r(+)-ізомерів. s-amlodipine — активна хіральна форма амлодипіну — блокатор повільних кальцієвих каналів; блокує надходження іонів кальцію через мембрани в клітини гладких м'язів міокарда та судин. . 1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує ОПСС та постнавантаження. > 2. Розширення головних коронарних артерій і коронарних артеріол (нормальних та ішемізованих), можливо, також відіграє роль у механізмі дії амлодипіну.

У хворих з артеріальною гіпертензією разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин, що дозволяє застосовувати його 1 раз на добу. Завдяки повільному початку дії амлодипін не викликає гострої гіпотензії.

У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні 1 добової дози збільшується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії та час до розвитку 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та потребу у застосуванні нітрогліцерину. Амлодипін не надає несприятливого впливу на обмін речовин та рівень ліпідів у плазмі крові, тому він придатний для лікування хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, подагру.

Фармакокінетика

Всмоктування/розподіл. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи C _max у крові через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність за розрахунками становить 64-80%. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Їда не впливає на всмоктування амлодипіну.

Метаболізм/виведення. T _½ із плазми крові становить близько 35–50 год, що забезпечує можливість призначення препарату 1 раз на добу. Стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається через 7-8 днів регулярного застосування препарату. Амлодипін трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10% незміненого препарату та 60% метаболітів виводяться із сечею.

Пацієнти похилого віку. Час досягнення рівноважної концентрації амлодипіну в плазмі крові подібний до того, що спостерігається у пацієнтів похилого віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений,що у пацієнтів похилого віку призводить до збільшення AUC та T _½ препарату.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Амлодипін екстенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виводиться у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок можна застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Інформація щодо застосування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості T_½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Показання

Аг. ІБС: стабільна стенокардія навантаження, вазоспастична стенокардія (у тому числі стенокардія принцметалу).

Застосування

При АГ та стенокардії початкова доза азомексу становить 2,5 мг 1 раз на добу; при необхідності цю дозу можна збільшити до 5 мг 1 раз на добу в залежності від індивідуальної реакції хворого.

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому його не застосовують у педіатричній практиці.

Протипоказання

Відома підвищена чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або будь-якого іншого компонента препарату; артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня; шок (включаючи кардіогенний); ); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Побічні ефекти

При застосуванні амлодипіну частіше повідомлялося про такі побічні реакції, як сонливість, запаморочення, головний біль, пальпітація, припливи, біль у животі, нудота , набряки гомілок, набряки та втома.

Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100–1/10) , нечасто (≥1/1000–≤1/100), рідко (≥1/10 000–≤1/1000), дуже рідко (≤1/10 000).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції.

З боку метаболізму та аліментарні розлади: дуже рідко – гіперглікемія.

Психічні порушення: нечасто - безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування); нечасто - тремор, дисгевзія, синкопе,гіпестезія, парестезія; дуже рідко – гіпертонус, периферична нейропатія.

З боку органу зору: нечасто – порушення зору (включаючи диплопію).

З боку органу слуху та лабіринту: нечасто — дзвін у вухах.

З боку серця: нечасто — посилене серцебиття; дуже рідко – інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь).

З боку судин: часто - припливи; нечасто – артеріальна гіпотензія; дуже рідко – васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: нечасто — диспное, риніт; дуже рідко – кашель.

З боку системи травлення: часто — біль у животі, нудота; нечасто - блювання, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (включаючи запор та діарею), сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — гепатит, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося з холестазом).

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто — алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин: часто — опухання гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, судоми м'язів, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідного тракту: нечасто — порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та стан у місці введення: часто — набряк, стомлюваність; нечасто – біль за грудиною, астенія, біль, нездужання.

Дослідження: нечасто — збільшення чи зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього препарату. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Особливості застосування

Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти із серцевою недостатністю. У даній категорії пацієнтів слід застосовувати амлодипін з обережністю.У пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти з порушенням функції печінки. T _½ амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо дози препарату немає. Тому в даної категорії пацієнтів застосування препарату слід починати з найнижчої дози. Слід бути обережним як на початку застосування препарату, так і при підвищенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю може знадобитися повільний добір дози та ретельне спостереження за їх станом.

Пацієнти похилого віку. Підвищувати дозу препарату у цій категорії пацієнтів необхідно обережно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. У цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути підвищена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише в тих випадках, коли відсутня безпечніша альтернатива, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

Під час досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. При прийнятті рішення про продовження годування груддю або застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь грудного вигодовування для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність. Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при використанні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.Амлодипін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Швидкість реакції може бути знижена за наявності таких симптомів, як запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність або нудота. Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Взаємодія

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Інгібітори CYP 3A4. Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP 3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного підвищення експозиції амлодипіну. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Може знадобитися клінічне спостереження за станом пацієнта та добір дози.

Не рекомендується одночасне застосування амлодипіну та вживання грейпфрута або грейпфрутового соку, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призведе до посилення гіпотензивного ефекту.

Кларитроміцин. Кларитроміцин є інгібітором CYP 3A4. Існує підвищений ризик виникнення гіпотензії у пацієнтів, які приймають кларитроміцин із амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується проводити ретельний контроль стану пацієнтів.

Індуктори CYP 3A4. Інформації щодо впливу індукторів CYP 3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, які є індукторами CYP 3A4 (наприклад, рифампіцин, екстракт звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Дантролен (інфузії). У тварин розвивалися шлуночкова фібриляція з летальним кінцем і серцево-судинний колапс, асоційований з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у схильних до злоякісної гіпертермії пацієнтів та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби. Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних лікарських засобів.

Такролімус. Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, проте фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні амлодипіну, необхідний регулярний моніторинг рівня такролімусу в крові та при необхідності корекція дози.

Циклоспорин. Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну не проводили у здорових добровольців або інших груп населення, за винятком хворих з трансплантованою ниркою, у яких відзначали підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому 0–40%). Тому у пацієнтів після трансплантації нирок, які застосовують Азомекс, необхідно проводити моніторинг рівня циклоспорину і в разі потреби доза останнього має бути знижена.

Сімвастатин. Одночасне багаторазове застосування 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призвело до 77% підвищення експозиції симвастатину порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів, які приймають цей препарат разом з амлодипіном.

Передозування

Досвід навмисного передозування препарату є обмеженим.

Симптоми передозування: наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування препарату призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної гіпотензії, включаючи шок із летальним кінцем.

Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена ​​передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття кінцівок, моніторинг об'єму циркулюючої рідини та сечовиділення.

Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, переконавшись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців протягом 2 год. після введення 10 мг амлодипіну значно знизило рівень його всмоктування.

Оскільки амлодипін високою мірою зв'язується з білками, ефект діалізу є незначним.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.