Алактин табл. 0,5мг №8

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. каберголін - синтетичний алкалоїд ріжків і ерголінове похідне - виявляє виражений і тривалий пролактин знижувальний ефект. Пролактин знижуючий ефект є дозозалежним. При лікуванні гіперпролактинемії рівень пролактину в плазмі крові нормалізується протягом 2–4 тижнів після досягнення оптимальної дози. пов'язаних з антипролактинемічним ефектом, дані, отримані в експериментах на тваринах, підтверджують, що досліджуваний препарат має вибіркову дію без впливу на основну секрецію інших гіпофізарних гормонів або кортизолу.

Фармакодинамічна дія каберголіна, яка не корелює з терапевтичним ефектом, стосується лише зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект одноразової дози каберголіна досягається зазвичай протягом перших 6 годин після прийому препарату, причому максимальне зниження артеріального тиску та частота виникнення такого ефекту є дозозалежними.

Фармакокінетика. Абсорбція. Каберголін швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо, C _max у плазмі крові досягається через 0,5–4 години.

Розподіл. Експерименти in vitro показали, що каберголін у концентраціях 0,1-10 нг/мл на 41-42% зв'язується з білками плазми.

Біотрансформація. Основним метаболітом, ідентифікованим у сечі, є 6-аліл-8β-карбокси-ерголін, що становить 4-6% дози. Три інші метаболіти становлять сумарно 3% дози. Активність метаболітів щодо інгібіції секреції пролактину, досліджена in vitro, значно нижча за каберголін.

Виведення. T _½ каберголіна тривалий: 79-115 год у хворих з гіперпролактинемією.

Через 10 днів після прийому препарату приблизно 18 та 72% дози виявляються у сечі та калі відповідно. 2–3% дози визначаються у сечі у незміненому вигляді.

Показання

Інгібування/пригнічення фізіологічної лактації

Алактин призначають з метою інгібування фізіологічної післяпологової лактації одразу після пологів або для придушення лактації, яка встановилася у таких випадках:

• після пологів,якщо мати вирішила не годувати дитину грудьми або коли годування груддю протипоказане матері чи дитині з медичних причин;
• після народження мертвого плода чи аборту.

Лікування гіперпролактинемічних станів

Алактин показаний для лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією, у тому числі аменореї, олігоменореї, ановуляції та галактореї. Препарат показаний для лікування пацієнтів з пролактинсекретуючими аденомами гіпофіза (мікро- та макропролактиноми), ідіопатичною гіперпролактинемією або синдромом «порожнього» турецького сідла з супутньою гіперпролактинемією, які є основними патологічними станами, що зумовлюють вищезгадані.

Застосування

Алактин призначають внутрішньо.

З метою зниження ризику побічних ефектів з боку ШКТ рекомендується приймати каберголін під час їжі.

Інгібування/пригнічення післяпологової лактації. Для пригнічення післяпологової лактації Алактин слід застосовувати протягом перших 24 годин після пологів. Рекомендована терапевтична доза – 1 мг каберголіна одноразово. Для пригнічення існуючої лактації – 0,25 мг кожні 12 годин протягом 2 днів (загальна доза – 1 мг). Такий режим дозування краще переноситься жінками, які вирішили придушити лактацію, ніж прийом у вигляді одноразової дози, і супроводжується меншою частотою виникнення небажаних явищ, особливо симптомів артеріальної гіпертензії.

Лікування гіперпролактинемічних станів. Рекомендована початкова доза препарату Алактин становить 0,5 мг 1 раз на тиждень або ½ таблетки по 0,5 мг 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер). При необхідності можна поступово підвищувати дозу під наглядом лікаря – на 0,5 мг/тиждень із місячним інтервалом до досягнення терапевтичного ефекту. Зазвичай терапевтична доза становить 1 мг на тиждень і може коливатися від 0,25 до 2 мг на тиждень.

Максимальна доза не повинна перевищувати 3 мг на добу.

Тижневу дозу препарату можна призначати одноразово або розподіляти на 2 і більше прийомів на тиждень залежно від переносимості.

Розподіл тижневої дози на кілька прийомів рекомендується в тому випадку, коли тижнева доза становить 1 мг.

При доборі дози пацієнти повинні бути обстежені з метою визначення мінімальної ефективної терапевтичної дози. Нормалізація рівня пролактину зазвичай спостерігається протягом 2-4 тижнів лікування.

Після відміни каберголіна зазвичай відзначають рецидив гіперпролактинемії.

Пацієнти похилого віку. Досвід застосування каберголіна в осіб похилого віку з гіперпролактинемією обмежений.

Доступні дані свідчать про відсутність особливого ризику.

Зниження дози або припинення лікування.Слід розглянути доцільність зниження дози або припинення лікування за наявності у пацієнтів: сонливості або випадків раптового засинання;

Протипоказання

Підвищена чутливість до каберголіну, інших алкалоїдів ріжків або будь-якого компонента препарату.

Наявність в анамнезі фіброзного захворювання легень, перикарда та заочеревинного простору.

Печінкова недостатність та токсемія вагітних.

Одночасне застосування антипсихотичних лікарських засобів.

Для тривалого лікування: ознаки ураження клапанів серця, які визначають за допомогою ехоКГ до початку лікування.

Післяродова АГ або неконтрольована АГ.

Прееклампсія, еклампсія.

Псигосп в анамнезі або ризик розвитку післяпологового психозу.

Побічні ефекти

Дозозалежні та їх вираженість може зменшуватися при поступовому зниженні дози.

У пацієнтів з відомою непереносимістю допамінергічних препаратів ймовірність виникнення небажаних явищ можна знизити, якщо починати лікування каберголіном зі знижених доз, наприклад 0,25 мг 1 раз на тиждень, з подальшим поступовим підвищенням до досягнення терапевтичної дози. У разі виникнення стійких або тяжких побічних явищ тимчасове зниження дози з подальшим підвищенням її підвищенням, наприклад на 0,25 мг/тиж кожні 2 тижні, може поліпшити переносимість препарату.

З боку судинної системи: артеріальна гіпотензія при тривалому застосуванні, постуральна гіпотензія, периферичний вазоспазм, непритомність, припливи.

З боку серця: кардіальна вальвулопатія (у тому числі регургітація) та пов'язані з цим порушення (перикардит та перикардіальний випіт), прискорене серцебиття, стенокардія.

З боку кістково-м'язової системи: судоми нижніх кінцівок, м'язова слабкість.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні реакції, включаючи алопецію, висипання, свербіж, алергічні шкірні реакції.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.

Психічні порушення: депресія, агресія, гіперсексуальність, патологічна азартність, підвищення лібідо, маячні ідеї, галюцинації, психотичні розлади.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, вертиго, парестезії, синкопе, тремор, раптове засинання, транзиторна геміанопсія, сонливість.

З боку травного тракту: біль у животі та епігастрії, диспепсія, нудота, гастрит, запор, блювання.

З боку репродуктивної системи: біль у молочних залозах.

З боку органу зору: порушення зору.

З боку дихальної системи: диспное, порушення дихання, дихальна недостатність, носові кровотечі, плевральний випіт, фіброз (включаючи легеневий фіброз), плевральний фіброз, біль у грудній клітці.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки.

Загальні порушення: астенія, втома, едем, периферичні набряки.

Лабораторні дослідження: зниження рівня гемоглобіну у жінок з аменореєю протягом 1-го місяця після менструації, безсимптомне зниження артеріального тиску (≥20 мм рт. ст. — систолічне та ≥10 мм рт. ст. — діастолічне) може виникати 1 раз на протязі перших 3-4 днів після пологів, підвищення рівня КФК крові, порушення показників функції печінки.

Опис окремих побічних реакцій

Порушення контролю над спонуканням: патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі при застосуванні допамінових агоністів, включаючи кабін.

Також відзначені такі побічні реакції: нервозність, дисменорея, акне, біль, артралгія, риніт, сухість у роті, діарея, здуття живота, подразнення глотки, зубний біль, симптоми, подібні до застуди, періорбітальний набряк, периферичний набряк , анорексія, безсоння, збільшення/зменшення маси тіла, порушення концентрації уваги, збудження.

Особливі вказівки

Загальні. як і у разі інших алкалоїдів ріжків, алактин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, виразкою шлунка або шлунково-кишковими кровотечами, серйозними психічними захворюваннями в анамнезі.

Немає даних про вплив алкоголю на переносимість каберголіна.

Симптоматична АГ може розвинутись при застосуванні каберголіна при будь-якому показанні.

Печінкова недостатність. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, які проходять тривалу терапію каберголіном, доцільно розглянути питання застосування препарату в знижених дозах. На відміну від здорових добровольців та осіб із печінковою недостатністю меншою мірою, у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) відмічено збільшення AUC при одноразовому прийомі препарату у дозі 1 мг.

Ниркова недостатність. Відмінності у фармакокінетиці каберголіна при захворюванні нирок середнього та тяжкого ступеня не відзначено. Фармакокінетика каберголіна у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності або у хворих на гемодіаліз не досліджувалася, тому таким пацієнтам препарат слід застосовувати з обережністю.

Постуральна гіпотензія. У період застосування Алактину спостерігалася постуральна гіпотензія. Тому необхідно з обережністю застосовувати його у поєднанні з препаратами,які також можуть знижувати артеріальний тиск.

Фіброз, кардіальна вальвулопатія та інші критичні стани. Фіброзні та серозні запалення, такі як плеврит, плевральний випіт, плевральний фіброз, легеневий фіброз, перикардит, перикардіальний випіт, кардіальна вальвулопатія, що вражають ≥1 клапана (аортальний, мітральний та трикуспідальний); активністю по відношенню до серотонінових 5-HT _2B-рецепторів, як каберголін. У деяких випадках вираженість симптомів та клінічних проявів кардіальної вальвулопатії зменшується після відміни каберголіна.

Виявлено, що ШОЕ при плевральному випоті/фіброзі перевищує норму. У разі підвищення ШОЕ до значень, що перевищують норму, рекомендується проведення рентгенографії органів грудної клітки. Після відміни каберголіна при встановленні діагнозу плевриту/легеневого фіброзу повідомлялося про покращення клінічного стану пацієнта.

Вальвулопатію відзначали при застосуванні кумулятивних доз, тому пацієнтам слід призначати найнижчі ефективні дози. Під час кожного візиту до лікаря необхідно знову оцінювати співвідношення користі та ризику для даного пацієнта з метою визначення доцільності продовження лікування каберголіном.

До початку тривалого лікування всі пацієнти повинні проходити обстеження серцево-судинної системи, включаючи ехоКГ, для визначення наявності безсимптомного захворювання клапанів. Також доцільно проводити визначення базових показників рівня ШОЕ або інших маркерів запалення, легеневої функції (рентгенографія органів грудної клітки) та функції нирок до початку лікування.

Невідомо, чи може прийом каберголіна погіршувати перебіг хвороби у пацієнтів із клапанною регургітацією. Встановлено, що за наявності фіброзних змін клапанів пацієнтам не слід проводити терапію каберголіном.

Під час тривалого лікування: оскільки наявність фіброзних змін може мати прихований початок, необхідно проводити регулярний моніторинг ймовірних ознак прогресування фіброзу. Таким чином, під час терапії необхідно приділяти увагу наступним симптомам: плевропульмонального захворювання - диспное, задишка, постійний кашель або біль у грудній клітці;

Клінічний діагностичний моніторинг розвитку фіброзних порушень є обов'язковим. Першу ехоКГ необхідно провести протягом 3-6 місяців після початку лікування; надалі частоту ехоКГ-досліджень слід визначати відповідно до індивідуальних клінічних ознак, особливу увагу необхідно звернути на перераховані вище симптоми, але моніторинг рекомендується проводити принаймні кожні 6–12 міс.

Застосування каберголіна слід припинити при виявленні на ехоКГ ознак нової або погіршення існуючої клапанної регургітації, рестрикції клапана або ущільнення стулок клапана.

Необхідність проведення інших клінічних методів обстеження (наприклад, фізикального обстеження, аускультації серця, рентгенографії, КТ-сканування) має визначатися індивідуально.

Відповідні додаткові дослідження, такі як визначення рівня ШОЕ та креатиніну в плазмі крові, проводять при необхідності підтвердження діагнозу фіброзних порушень.

Артеріальна гіпотензія. Протягом 6 годин після застосування каберголіну може розвинутись симптоматична гіпотензія, тому з особливою обережністю слід призначати каберголін одночасно з іншими лікарськими засобами, які можуть знижувати артеріальний тиск. З урахуванням T _½ гіпотензивний ефект може зберігатися протягом декількох днів після відміни препарату. Протягом перших 3-4 днів після початку терапії рекомендується проводити моніторинг із регулярними вимірами АТ.

Повідомлялося, що в дослідженнях післяпологового періоду відзначали випадки зниження артеріального тиску (≥20 мм рт. ст. — систолічного та ≥10 мм. рт. ст. — діастолічного) через 3–4 дні після прийому каберголіна в одноразовій доза 1 мг. Небажані ефекти зазвичай спостерігалися протягом перших 2 тижнів, після чого їх прояви зменшувалися або зовсім зникали.

Порушення контролю над спонуканнями. Слід ретельно спостерігати пацієнтів щодо виникнення порушень контролю над спонуканнями. Пацієнтів та їх оточення слід попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення контролю над спонуканнями, таких як патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі при включенні допаміну. У цьому випадку слід зменшити дозу або припинити прийом препарату.

Інгібування/пригнічення фізіологічної лактації. Як і інші алкалоїди ріжків, Алактин слід застосовувати у пацієнток з артеріальною гіпертензією, обумовленою вагітністю, тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування перевищує ризик.

Слід уникати одноразового застосування в дозі 0,25 мг у жінок, які годують груддю,щоб уникнути розвитку постуральної гіпотензії.

Лікування гіперпролактинемії. Основна причина гіперпролактинемії повинна бути встановлена ​​до початку лікування каберголіном, оскільки гіперпролактинемія, що супроводжується аменореєю/галактореєю та безпліддям, може бути пов'язана з пухлинами гіпофіза.

При досягненні ефективної терапевтичної дози контроль рівня пролактину в плазмі рекомендується здійснювати 1 раз на місяць, нормалізацію рівня пролактину в плазмі крові реєструють зазвичай протягом 2-4 тижнів.

Після відміни каберголіна, як правило, виникає рецидив гіперпролактинемії. Однак у деяких пацієнтів стійке пригнічення рівня пролактину розвивалося протягом кількох місяців.

Перед початком лікування гіперпролактинемії слід провести діагностику стану гіпофіза. Препарат відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом, тому рекомендується проводити тест на вагітність кожні 4 тижні протягом періоду аменореї та щоразу після відновлення менструацій, якщо їх затримка становить більше 3 днів. Жінки, які не планують вагітність, повинні застосовувати засоби механічної контрацепції протягом терапії та після відміни препарату до повернення ановуляції. Якщо вагітність настає під час лікування, прийом каберголіна слід припинити. Як запобіжний засіб слід здійснювати спостереження жінок, які завагітніли, для виявлення ознак збільшення гіпофіза, оскільки існує можливість збільшення обсягу вже існуючої пухлини гіпофіза в період вагітності. Перед призначенням препарату слід виключити вагітність. Враховуючи обмежений клінічний досвід застосування препарату та його тривалий T _½, як запобіжний засіб жінкам, які планують вагітність, рекомендується після досягнення регулярного овуляторного циклу припинити застосування каберголіна за місяць до очікуваного зачаття. Для пацієнтів, які приймають препарат тривалий час, рекомендується проводити регулярні гінекологічні обстеження, у тому числі цитологічні дослідження шийки матки та ендометрію.

Сонливість/раптове засинання. Каберголін може бути причиною сонливості. Агоністи допаміну можуть бути причиною раптового засипання у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Вищезгадану інформацію необхідно повідомити пацієнтам та порадити бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами протягом періоду лікування каберголіном. Пацієнтам, які мають сонливість та/або епізоди раптового засипання, слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами. Для таких пацієнтів слід розглянути доцільність зниження дози або припинення лікування.

Інше. Цей лікарський засіб містить лактозу.Хворі зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

Період вагітності та годування груддю. Вагітність. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування каберголіна у вагітних не проводили. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність тератогенного ефекту, проте повідомлялося про зниження фертильності, а також про ембріотоксичність, пов'язану з фармакодинамічною активністю.

Повідомлялося про випадки виникнення великих вроджених вад розвитку або передчасного припинення вагітності після терапії каберголіном вагітних. Найбільш поширеними неонатальними аномаліями виявилися скелетно-м'язові патології та серцево-легеневі аномалії. Інформація про перинатальні порушення та подальший розвиток немовлят після внутрішньоутробної дії каберголіна відсутня. За наявними публікаціями, поширеність великих вроджених вад розвитку в загальній популяції становить ≥6,9%. Частота вроджених аномалій варіює у різних популяціях. Точнісінько визначити, чи існує підвищений ризик, неможливо.

Слід виключити вагітність перед початком прийому каберголіна та уникати вагітності протягом не менше 1 місяця після закінчення терапії. Так як у пацієнтів з гіперпролактинемією T каберголіну становить 79-115 год, після встановлення регулярного овуляторного циклу жінки, які планують завагітніти, повинні припинити приймати каберголін за 1 міс до запланованого зачаття. Це попередить можливий вплив засобу на плід і не перешкоджатиме можливості запліднення, оскільки в деяких випадках овуляторний цикл зберігається протягом 6 місяців після відміни препарату. Якщо запліднення відбулося під час лікування, слід припинити терапію після підтвердження вагітності з метою обмеження впливу лікарського засобу на плід.

Після скасування каберголіну необхідно використовувати засоби контрацепції протягом не менше 4 тижнів.

Каберголін відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом: оскільки вагітність може настати до відновлення менструального циклу, рекомендується проводити тест на вагітність протягом аменорейного періоду, після того, як менструація відновилася, — щоразу, коли менструація відкладається більш як на 3 дні. Жінкам, які не планують вагітність, рекомендується застосовувати ефективні негормональні засоби контрацепції під час лікування та після відміни каберголіна.

Через тривалий T _½ та обмежені дані про безпеку впливу каберголіна на плід жінкам, які планують вагітність, запліднення рекомендовано мінімум через 1 міс після припинення прийому каберголіна.Після настання вагітності жінки повинні бути під наглядом з метою виявлення ознак збільшення гіпофіза, оскільки під час вагітності може бути відмічено зростання існуючих пухлин гіпофіза.

Годування груддю. Через здатність пригнічувати лактацію каберголін не можна застосовувати у жінок із гіперпролактинемічними порушеннями, які хочуть годувати груддю.

Каберголін та/або його метаболіти виділялися в молоко при дослідженні на щурах. Інформації про виділення у грудне молоко людини немає; проте жінкам слід рекомендувати не годувати грудьми у разі неефективності пригнічення лактації за допомогою каберголіну.

Діти. Безпека та ефективність препарату не досліджували у дітей віком до 16 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. У перші дні прийому каберголіна пацієнтів слід застерегти від участі у діяльності, яка потребує швидких та точних реакцій.

Пацієнтам, які лікуються каберголіном і які мають сонливість та/або раптові епізоди засинання, рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та діяльності, яка потребує підвищеної уваги, поки такі епізоди та сонливість не зникнуть.

Взаємодія

Незважаючи на відсутність даних про взаємодію алактину з іншими алкалоїдами ріжків, супутня терапія цими препаратами протягом тривалого часу не рекомендується.

Оскільки Алактин реалізує свій ефект шляхом прямої стимуляції допамінових рецепторів, не рекомендується одночасне застосування антагоністів допаміну (наприклад, фенотіазинів, бутирофенонів, тіоксантенів, метоклопраміду), щоб не знизити клінічний ефект застосування препарату.

Препарат не слід застосовувати з макролідними антибіотиками (еритроміцином) через підвищення системної біодоступності каберголіна.

Необхідно враховувати взаємодію Алактину з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск.

Передозування

При випадковому прийомі препарату у дуже високих дозах можливий розвиток нудоти, блювання, шлункових розладів, гіпотензії, порушення свідомості (психоз, галюцинації). у подібних випадках необхідне надання невідкладної медичної допомоги.

У разі передозування слід вжити спільних заходів щодо видалення препарату, який ще не всмоктався, і при необхідності — щодо підтримання АТ. Крім того, можна рекомендувати призначення антагоністів допаміну (наприклад, домперидону, метоклопраміду).

Умови зберігання

В оригінальній упаковці для захисту від вологи при температурі не вище 30 °С. міні-пакет із силікагелем для адсорбування вологи не виймати з пляшки.